Воловик Віталій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Воловик Віталій  Іванович

ВОЛОВИ́К Віталій Іванович (08. 09. 1936, м. Нікополь Дніпроп. обл.) – філософ. Д-р філос. н. (1991), проф. (1991). Уряд. нагороди. Засл. діяч н. і т. України. (2002). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2009). Закін. Запоріз. пед. ін-т (1959). Працівник комсомол. та парт. органів Запоріз. обл. (1959–69); нач. упр. культури Запоріз. облвиконкому; зав. відділу Запоріз. обкому КПУ (1972); зав. каф. філософії (1987–94), проректор з наук. роботи (1991–94), зав. каф. філософії Запоріз. ун-ту; заст. дир. Запоріз. ін-ту післядиплом. пед. освіти (від 1998). Напрями наук. дослідж.: філософія історії, соц. філософія, проблеми ідеол., духов. діяльності. Автор романів: «Да будет день» (1995), «Следы» (1996),«Пороги» (1997), «Вера» (1998), «И пролетят соловьи…», «Искатели земного рая» (обидва – 2002), «Блажен, кто верует» (2004; усі – Запоріжжя).

Пр.: Преемственность поколений. Москва, 1973; Идеологическая деятельность: Диалектика традиций и новаторства. Москва, 1990; Философия истории. З., 1997; Введение в философию: Учеб. пособ. З., 2000; Основные понятия философской педагогики // Культурол. вісн. З., 2002. Вип. 8; Філософія педагогіки. З., 2003; 2004.

Літ.: Воловик Віталій Іванович. Біобібліографічний покажчик. З., 2006.

В. В. Гіржон

Стаття оновлена: 2016