Вологість ґрунту - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вологість ґрунту

ВОЛО́ГІСТЬ ҐРУ́НТУ – вміст вологи у ґрунті. Виражається у відсотках від маси сухого або від об’єму непорушеного ґрунтів, а також у міліметрах водяного стовпа. Вологість в об’єм. відсотках у шарі ґрунту завтовшки 10 см кількісно дорівнює запасу вологи в цьому шарі (у міліметрах водяного стовпа), зокрема якщо в шарі 0– 10 см утримується 10 % вологи, це відповідає шару води завтовшки 10 мм. В. ґ. показує забезпеченість рослин вологою і залежить від властивостей ґрунту (гранулометрич. склад, вміст гумусу та обмін. катіонів), стану його поверхні (тип обробітку та стан рослинності, мікрорельєф), кількості атмосфер. опадів, а також факторів, що зумовлюють інтенсивність випаровування вологи (т-ра повітря, сила вітру тощо). За ін. рівних умов вологішим буде ґрунт важкого гранулометрич. складу з високим вмістом гумусу. Щойно оброблений ґрунт має найвищу здатність нагромаджувати вологу і зберігати її. В результаті випаровування вологи з поверхні та поглинення її рослинами ґрунт може висушитись до такого стану, коли рослини починають в’янути (вологість стійкого в’янення). Ґрунт. вологість, вищу за вологість в’янення, називають продуктив. вологою (доступною рослинам), однак висока В. ґ. також несприятлива для рослин. Діапазон продуктив. вологи обмежується польовою вологоємністю. В. ґ. є одним із гол. чинників родючості ґрунту. За характером і силою зв’язку води з твердою фазою ґрунту розрізняють газоподібну, хімічно та молекулярно зв’язані, гігроскопічну, капілярну і гравітаційну категорії та форми води у ґрунті. Найбільше фізіол. значення має капілярна вода, яка, заповнюючи дрібні пори, добре затримується в ґрунті, переміщується під дією сил капіляр. тиску і, в результаті її рухомості, найкраще засвоюється рослинами. Найважливішою фіз. властивістю ґрунту, що визначає його вологість, є вологоємність, яка характеризує здатність ґрунту утримувати той чи ін. об’єм вологи завдяки сорбцій. і капіляр. силам. Коли всі, навіть крупні, пори заповнені водою (повна вологоємність), у ґрунті посилюються відновні процеси, від нестачі кисню загнивають корінці рослин. За найменшої (польової) вологоємності у ґрунті затримується макс. кількість капіляр. води (на практиці цей показник використовують для розрахунку рац. дози поливу). Критична вологість – певний обмежений рівень, за якого ґрунт. вода стає недоступною для рослин. Цей показник використовують для визначення термінів поливу. З метою створення необхідного для рослин вод. режиму ґрунту застосовують агромеліорацію. Вимірювання В. ґ. здійснюють найчастіше за допомогою термостатно-вагового методу, висушуючи ґрунт за т-ри 105 °С і визначаючи вміст вологи за різницею маси. Для визначення вмісту вологи у ґрунті використовують також електр., тензіометричні та радіоактивні методи. Динаміка В. ґ. у період вегетації рослин, особливо у кореневміс. зоні, – найважливіший показник, що характеризує умови їхнього розвитку.

Літ.: Иовенко Н. Г. Водно-физические свойства и водный режим почв УССР. Москва, 1960; Ганжара Н. Ф. Почвоведение. Москва, 2001.

Т. М. Лактіонова

Стаття оновлена: 2006