Вологість ґрунту

ВОЛО́ГІСТЬ ҐРУ́НТУ — вміст вологи у ґрунті. Виражається у від­сотках від маси сухого або від обʼєму непорушеного ґрунтів, а також у міліметрах водяного стовпа. Вологість в обʼєм. від­сотках у шарі ґрунту завтовшки 10 см кількісно дорівнює запасу вологи в цьому шарі (у міліметрах водяного стовпа), зокрема якщо в шарі 0– 10 см утримується 10 % вологи, це від­повід­ає шару води завтовшки 10 мм. В. ґ. показує забезпеченість рослин вологою і залежить від властивостей ґрунту (гранулометрич. склад, вміст гумусу та обмін. катіонів), стану його поверх­ні (тип обробітку та стан рослин­ності, мікрорельєф), кількості атмо­сфер. опадів, а також факторів, що зумовлюють інтенсивність випаровува­н­ня вологи (т-ра повітря, сила вітру тощо). За ін. рівних умов вологішим буде ґрунт важкого гранулометрич. складу з високим вмістом гумусу. Щойно оброблений ґрунт має найвищу здатність на­громаджувати вологу і зберігати її. В результаті випаровува­н­ня вологи з поверх­ні та по­глине­н­ня її рослинами ґрунт може висушитись до такого стану, коли рослини починають вʼянути (вологість стійкого вʼяне­н­ня). Ґрунт. вологість, вищу за вологість вʼяне­н­ня, називають продуктив. вологою (до­ступною рослинам), однак висока В. ґ. також не­сприятлива для рослин. Діапазон продуктив. вологи обмежується польовою вологоємністю. В. ґ. є одним із гол. чин­ників родючості ґрунту. За характером і силою звʼязку води з твердою фазою ґрунту роз­різняють газоподібну, хімічно та молекулярно звʼязані, гігро­скопічну, капілярну і гравітаційну категорії та форми води у ґрунті. Найбільше фізіол. значе­н­ня має капілярна вода, яка, заповнюючи дрібні пори, добре затримується в ґрунті, пере­міщується під дією сил капіляр. тиску і, в результаті її рухомості, найкраще засвоюється рослинами. Найважливішою фіз. властивістю ґрунту, що ви­значає його вологість, є вологоємність, яка характеризує здатність ґрунту утримувати той чи ін. обʼєм вологи завдяки сорбцій. і капіляр. силам. Коли всі, навіть крупні, пори заповнені водою (повна вологоємність), у ґрунті посилюються від­новні процеси, від не­стачі кисню загнивають корінці рослин. За найменшої (польової) вологоємності у ґрунті затримується макс. кількість капіляр. води (на практиці цей показник використовують для роз­рахунку рац. дози поливу). Критична вологість — певний обмежений рівень, за якого ґрунт. вода стає недо­ступною для рослин. Цей показник використовують для ви­значе­н­ня термінів поливу. З метою створе­н­ня необхідного для рослин вод. режиму ґрунту за­стосовують агромеліорацію. Вимірюва­н­ня В. ґ. здійснюють найчастіше за допомогою термо­статно-вагового методу, висушуючи ґрунт за температури 105 °С і ви­значаючи вміст вологи за різницею маси. Для ви­значе­н­ня вмісту вологи у ґрунті використовують також електр., тензіометричні та радіо­активні методи. Динаміка В. ґ. у період вегетації рослин, особливо у кореневміс. зоні, — найважливіший показник, що характеризує умови їхнього роз­витку.

Завантажити статтю