Володарка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Володарка

ВОЛОДА́РКА – селище міського типу Київської області, райцентр. Знаходиться на р. Рось (притока Дніпра), за 140 км від Києва та за 40 км від залізнич. ст. Біла Церква. Має автобусне сполучення з містами Біла Церква та Київ. Пл. 5,69 км2. Насел. 7639 осіб (2001, складає 101,6 % до 1989), переважно українці. Вперше згадується під 1150, коли під час міжусобної війни за великокнязів. престол у Києві на допомогу Ю. Долгорукому прийшов галиц. князь Володимирко Володаревич. На полях побл. В. – чимало давніх могил, найбільші з них – Царева могила та Орлиха. Мало назви Володарево, Городища Володарські та Велика Слобода. Від 17 ст. – сучасна назва. Уродженець В. гайдамац. ватажок М. Тесля 1750 організував загін, що боровся проти польс. шляхти. Від 1793 В. – у складі Рос. імперії. Через В. проходив з військом О. Суворов (1793). Під час воєн. дій 1918–20 перебували нім.-австр. війська, денікінці. Жит. В. потерпали від голодомору 1932–33. У 1923– 62 та від 1966 – райцентр, від 1960 – смт. Гол. пром. підпр-ва: АТ «Сир» (випускає молоко, сир, кефір у фасованому вигляді); з-д «Лазурит» (жін. прикраси); хлібокомбінат, ЗАТ «Сільгосптехніка», ВАТ «Райагрохім», ТОВ «Темп» (продукція птахівництва), комбікорм. з-д та ТОВ «Керамік» (виробляє цеглу). У В. – 2 заг.-осв. школи, заг.-осв. санаторна школа-інтернат, 2 дит. дошкіл. заклади, навч.-вироб. комбінат, ПТУ; стадіон, ДЮСШ; центр. рай. лікарня, аптека, СЕС, вет. станція. Працює рай. Будинок культури, 2 б-ки, Центр творчості дітей та юнацтва, рай. школа мист-в, Володар. істор.-краєзнав. музей. Виходить г. «Голос Володарщини». Є лісовий заказник місц. значення Володарська дача. Реліг. громади: 2 – УПЦ МП, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів. У В. народилися: гідрогеолог, проф. Р. Виржиківський, д-р тех. н. М. Медведєв; засл. арт. України Г. Зікрата; літературознавець П. Орлик.

І. І. Ткаченко

Стаття оновлена: 2006