Володимир - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Володимир

ВОЛОДИ́МИР (Самборський Володимир Ілліч; 12(24). 12. 1882, Київ – 16. 10. 1937, там само) – церковний діяч УАПЦ. Закін. Київ. духовну семінарію (1902). Висвяч. на священика. Служив у парафіях Таращан. та Білоцерків. пов. (нині Київ. обл.). Від 1907 – місіонер Таращан. пов. У серпні 1921 українізував свою парафію у с. Гребінки. Від грудня 1921 – протоієрей, 1923–25 – єпископ Липовецький. 1924 підписав «Меморандум пленуму Всеукраїнської православної церковної ради». Через заборону очолювати будь-яку округу служив по парафіях. Від липня 1925 – єпископ Житомирський і настоятель Різдво-Богородич. катедрал. собору в Житомирі. У вересні 1926 під тиском місц. влади відмовився від Житомир. катедри. Від січня 1927 – єпископ Глухівський. Зазнавав переслідувань. 1929 ув’язнений, звільнений через 3,5 місяці за недоведеністю звинувачень. Після ліквідації УАПЦ до 1932 служив у Вінн. єпархії. Від лютого 1934 – архієпископ Київський. Служив парафіял. єпископом. У серед. 1930-х рр. організовував клопотання про відкриття храмів, намагався домогтися легалізації УАПЦ. Після розгрому всіх церк. структур 20 січня 1937 звернувся до ВУЦВК з проханням дозволити йому орг-цію УПЦ й церк. собору. 13 червня 1937 ув’язнений. Розстріляний як один із кер. «фашист. орг-ції укр. церковників». Реабіліт. посмертно.

Літ.: Білокінь С. Розстрільна справа архиєпископів УАПЦ Володимира Самборського та Юрія Міхновського // РД. 1993. № 3.

С. І. Білокінь

Стаття оновлена: 2006