Володимир-Волинський

ВОЛОДИ́МИР-ВОЛИ́НСЬКИЙ (до 1795 — Володимир, 1795– 1944 — Володимир-Волинськ) — місто обласного значе­н­ня Волинської області, райцентр. Знаходиться у пд.-зх. частині області, на р. Луга (притока Зх. Бугу), за 500 км від Києва, за 130 км від Львова, за 76 км від Луцька та за 10 км від кордону з Респ. Польща. Залізнична ст., авто­станція. Має автобусне сполуче­н­ня з містами Люблін, Холм (обидва — Польща), Брест (Білорусь), Київ, Львів, Луцьк, Тернопіль, з райцентрами Волин. обл. та насел. пунктами Володимир-Волин. р-ну. Площа 17,7 км². Насел. 38 256 осіб (2001, складає 100,0 % до 1989): українців — 93,9 %, росіян — 5 %, білорусів — 0,5 %, поляків — 0,2 %. На тер. сучас. міста археологами виявлено залишки поселень мідного віку (3 тис. до н. е.), ран­нього заліза (1 тис. до н. е.) та перших ст. н. е. Стародавнє місто доби Київ. Русі знаходиться у пд. частині сучас. В.-В. Перша літописна згадка від­носиться до 988, коли князь Володимир Святославович пере­дав місто в уділ. володі­н­ня своєму сину Всеволоду. Від­тоді місто — адм. центр Володимирського князівства. 992 у місті засн. єпис­коп. каф. (1992 насел. В.-В. урочисто від­значило тисячолі­т­тя Волин. єпархії). Роз­ташува­н­ня В.-В. на пере­хресті важливих торг. шляхів сприяло його швидкій роз­будові, роз­витку ремесел, торгівлі, культури. 1199 від­булося обʼ­єд­на­н­ня Волині та Галичини в єдину європ. державу, м. Володимир став столицею цього політ. обʼ­єд­на­н­ня. У місті йшло камʼяне будівництво. Є ві­домості про існува­н­ня 10 цегл. храмів, а разом із деревʼяними — понад 20. У 1160 було завершене будівництво Успен. собору (ін. назва — Мстиславів храм, зберігся до нашого часу). У під­земел­лі собору в князів. усипальницях-аркосоліях поховані видатні князі: фундатор храму Мстислав Ізяславович, Василько Романович, Володимир Василькович. У соборі брав шлюб із моск. княжною Д. Боброк — волин. герой Куликов. битви. У місті минули дит. роки Данила Галицького. 1324 місто отримало Маґдебур. право. Стародав. гербом міста є зображе­н­ня Юрія Змієборця. Володимир за­знав спустошливих татаро-монгол. навал 1240, 1283, 1469, 1491, 1495, 1499. Від серед. 14 ст. В.-В. потрапив під владу Великого князівства Литовського, а за умовами Люблін. унії 1569 пере­йшов під владу Польщі. Володимирів. полк брав учать у Ґрюнвальд. битві 1410. У 1577 князь Костянтин Острозький від­крив у Володимирі школу, а у 17–18 ст. доброї слави набув Володимирів. колегіум, у якому, зокрема, на­вчався Феофан Прокопович. У 16 — 1-й пол. 17 ст. місто було значним торг., ремісничим і культур. центром. Під час визв. боротьби українського народу під проводом Б. Хмельницького за­знало спустошень, особливо 1653 і 1658, та при­йшло в занепад. 1755 І. Садовський заснував у місті монастир єзуїтів (нині Володимир-Волинський монастир). Від 1795 до 1915 — у складі Рос. імперії. Під час війни військ Наполеона з Росією В.-В. кілька місяців пере­бував у складі герцогства Варшавського (1812). На поч. 20 ст. у місті працювали 2 це­гляні заводи, 3 парові млини, с.-г. машин, пивовар., лісопил. та чавуноливар. заводи. 1916 укр. старшини УСС від­крили першу укр. школу. 1918 тут стояла Сіра дивізія. Навесні 1919 В.-В. зайняли поляки, від 1939 — у складі УРСР. 1940 В.-В. став адм. центром Володимир-Волин. р-ну. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У 1943–46 в лісах побл. В.-В. знаходилась база групи УПА «Тури». Нині у місті — 16 пром. під­приємств (ВАТи — «Луча», «Комбінат молоч. продуктів», «Консерв. завод», «Хлібозавод», «Володимирцукор», «Машзавод» держ. під­приємства «ЛуАЗ», «Дослідно-екс­перим. завод», «З-д продтоварів», «Електрод», «Консерви»; ТОВи — «Гербор-холдинг», «Зоря»; ЗАТ «Друкарня», держ. під­приємство «Комбінат хлібо­продуктів», СП «Істменеджмент», «Держлісмисгосп»), 12 будівел. організацій, 2 автотранс­порт­ні під­приємства. Функціонують Володимир-Волинський історичний музей, рай. Будинок культури, міський культурно-мист. центр (хореогр., вокал., естрад. колективи та нар. фольклор. колектив «Володимирські музики»), ДЮСШ, пед. училище, с.-г. технікум, СПТУ, 2 філіали ВНЗ, школа для дітей з вадами слуху, 5 дитсадків, 6 серед. заг.-осв. шкіл; центр. рай. лікарня, полог. будинок, поліклініка, стоматол. поліклініка, рай. СЕС, 19 аптек; від­діл. 5-ти банків. Реліг. громади: 3 — УПЦ КП, 2 — УПЦ МП, РКЦ, УГКЦ. Видатні уродженці: академік АНУ А. Кримський, археолог та історик, проф. Краків. університету О. Цинкаловський, фізик, проф. Вілен. університету С. Стубелевич, нач. Академії ЗС України О. Романенко, д-р тех. н. С. Ничипоренко; публіцист, історик Церкви І. Коровицький; живописці О. Ядчук-Мачинська та В. Гвоздинський; композитор, музико­знавець Н. Самохвалова; засл. арт. УРСР В. Лещик. Чудовими зонами від­починку є оз. Лісне та парк «Словʼянський». Унікал. памʼятка архітектури рубежу 13–14 ст. — Василів. церква-ротонда, споруджена неподалік від однойм. давнішого храму, знищеного під час монголо-татар. навали на поч. 1240. У В.-В. збереглися памʼятки польс. архітектури серед. 18 ст.: костели св. Іоакима і Анни та єзуїтський, а також лютеран. кирха рубежу 19 ст. У місті встановлено памʼятники Т. Шевченку, королю Волині та Галичини Данилу Галицькому, князям Володимиру Святославичу та Ярославу Осмомислу, погру­д­дя А. Кримського.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю