Володимир-Волинський - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Володимир-Волинський

ВОЛОДИ́МИР-ВОЛИ́НСЬКИЙ (до 1795 – Володимир, 1795– 1944 – Володимир-Волинськ) – місто обласного значення Волинської області, райцентр. Знаходиться у пд.-зх. частині області, на р. Луга (притока Зх. Бугу), за 500 км від Києва, за 130 км від Львова, за 76 км від Луцька та за 10 км від кордону з Респ. Польща. Залізнична ст., автостанція. Має автобусне сполучення з містами Люблін, Холм (обидва – Польща), Брест (Білорусь), Київ, Львів, Луцьк, Тернопіль, з райцентрами Волин. обл. та насел. пунктами Володимир-Волин. р-ну. Пл. 17,7 км2. Насел. 38 256 осіб (2001, складає 100,0 % до 1989): українців – 93,9 %, росіян – 5 %, білорусів – 0,5 %, поляків – 0,2 %. На тер. сучас. міста археологами виявлено залишки поселень мідного віку (3 тис. до н. е.), раннього заліза (1 тис. до н. е.) та перших ст. н. е. Стародавнє місто доби Київ. Русі знаходиться у пд. частині сучас. В.-В. Перша літописна згадка відноситься до 988, коли князь Володимир Святославович передав місто в уділ. володіння своєму сину Всеволоду. Відтоді місто – адм. центр Володимирського князівства. 992 у місті засн. єпископ. каф. (1992 насел. В.-В. урочисто відзначило тисячоліття Волин. єпархії). Розташування В.-В. на перехресті важливих торг. шляхів сприяло його швидкій розбудові, розвитку ремесел, торгівлі, культури. 1199 відбулося об’єднання Волині та Галичини в єдину європ. державу, м. Володимир став столицею цього політ. об’єднання. У місті йшло кам’яне буд-во. Є відомості про існування 10 цегл. храмів, а разом із дерев’яними – понад 20. У 1160 було завершене буд-во Успен. собору (ін. назва – Мстиславів храм, зберігся до нашого часу). У підземеллі собору в князів. усипальницях-аркосоліях поховані видатні князі: фундатор храму Мстислав Ізяславович, Василько Романович, Володимир Василькович. У соборі брав шлюб із моск. княжною Д. Боброк – волин. герой Куликов. битви. У місті минули дит. роки Данила Галицького. 1324 місто отримало Маґдебур. право. Стародав. гербом міста є зображення Юрія Змієборця. Володимир зазнав спустошливих татаро-монгол. навал 1240, 1283, 1469, 1491, 1495, 1499. Від серед. 14 ст. В.-В. потрапив під владу Великого князівства Литовського, а за умовами Люблін. унії 1569 перейшов під владу Польщі. Володимирів. полк брав учать у Ґрюнвальд. битві 1410. У 1577 князь Костянтин Острозький відкрив у Володимирі школу, а у 17–18 ст. доброї слави набув Володимирів. колегіум, у якому, зокрема, навчався Феофан Прокопович. У 16 – 1-й пол. 17 ст. місто було значним торг., ремісничим і культур. центром. Під час визв. боротьби укр. народу під проводом Б. Хмельницького зазнало спустошень, особливо 1653 і 1658, та прийшло в занепад. 1755 І. Садовський заснував у місті монастир єзуїтів (нині Володимир-Волинський монастир). Від 1795 до 1915 – у складі Рос. імперії. Під час війни військ Наполеона з Росією В.-В. кілька місяців перебував у складі герцогства Варшавського (1812). На поч. 20 ст. у місті працювали 2 цегляні з-ди, 3 парові млини, с.-г. машин, пивовар., лісопил. та чавуноливар. з-ди. 1916 укр. старшини УСС відкрили першу укр. школу. 1918 тут стояла Сіра дивізія. Навесні 1919 В.-В. зайняли поляки, від 1939 – у складі УРСР. 1940 В.-В. став адм. центром Володимир-Волин. р-ну. Від червня 1941 до липня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. У 1943–46 в лісах побл. В.-В. знаходилась база групи УПА «Тури». Нині у місті – 16 пром. підпр-в (ВАТи – «Луча», «Комбінат молоч. продуктів», «Консерв. з-д», «Хлібозавод», «Володимирцукор», «Машзавод» держ. підпр-ва «ЛуАЗ», «Дослідно-експерим. з-д», «З-д продтоварів», «Електрод», «Консерви»; ТОВи – «Гербор-холдинг», «Зоря»; ЗАТ «Друкарня», держ. підпр-во «Комбінат хлібопродуктів», СП «Істменеджмент», «Держлісмисгосп»), 12 будівел. орг-цій, 2 автотранспортні підпр-ва. Функціонують Володимир-Волинський історичний музей, рай. Будинок культури, міський культурно-мист. центр (хореогр., вокал., естрад. колективи та нар. фольклор. колектив «Володимирські музики»), ДЮСШ, пед. уч-ще, с.-г. технікум, СПТУ, 2 філіали ВНЗ, школа для дітей з вадами слуху, 5 дитсадків, 6 серед. заг.-осв. шкіл; центр. рай. лікарня, полог. будинок, поліклініка, стоматол. поліклініка, рай. СЕС, 19 аптек; відділ. 5-ти банків. Реліг. громади: 3 – УПЦ КП, 2 – УПЦ МП, РКЦ, УГКЦ. Видатні уродженці: акад. АНУ А. Кримський, археолог та історик, проф. Краків. ун-ту О. Цинкаловський, фізик, проф. Вілен. ун-ту С. Стубелевич, нач. Академії ЗС України О. Романенко, д-р тех. н. С. Ничипоренко; публіцист, історик Церкви І. Коровицький; живописці О. Ядчук-Мачинська та В. Гвоздинський; композитор, музикознавець Н. Самохвалова; засл. арт. УРСР В. Лещик. Чудовими зонами відпочинку є оз. Лісне та парк «Слов’янський». Унікал. пам’ятка арх-ри рубежу 13–14 ст. – Василів. церква-ротонда, споруджена неподалік від однойм. давнішого храму, знищеного під час монголо-татар. навали на поч. 1240. У В.-В. збереглися пам’ятки польс. арх-ри серед. 18 ст.: костели св. Іоакима і Анни та єзуїтський, а також лютеран. кирха рубежу 19 ст. У місті встановлено пам’ятники Т. Шевченку, королю Волині та Галичини Данилу Галицькому, князям Володимиру Святославичу та Ярославу Осмомислу, погруддя А. Кримського.

Літ.: Ісаєвич Я. Д., Мартинюк А. І. Володимир-Волинський: Істор.-краєзнав. нарис. Л., 1988.

В. В. Стемковський

Стаття оновлена: 2006