Володін Григорій Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Володін Григорій Григорович

ВОЛО́ДІН Григорій Григорович (10. 02. 1918, с. Калмицька Балка, нині Волгогр. обл., РФ – 20. 07. 2002, Донецьк) – письменник. Чл. НСПУ (1955). Учасник 2-ї світ. війни. Уряд. нагороди. Закін. Волгогр. суднобуд. технікум (РФ, 1939). Працював інж.-будівельником Астрахан. обл. (РФ, 1949– 54), гол. інж. вагоноремонт. майстерень у Донецьку. Писав рос. мовою. Друкувався від 1950. Автор зб. оповідань «Рассказы охотника» (1953), «В степи Донецкой» (1954); повістей «Степная даль» (1955), «Черные земли» (1956; усі – Сталіно), «Синий луч» (К., 1957), «Зоревой Донец» (К., 1960), «Тревога» (Д., 1961; 1964), «Не чужая беда» (Д., 1962), «Последний лебедь» (Д., 1968), «Человеку нужен лебедь» (Д., 1970; Москва, 1974); романів «Дикое поле» (ч. 1–2, Д., 1972–82), «Каспийские зори» (1977), «Бирючая коса» (1979), «Совесть» (1981), «В действующей армии» (1985), «Возвращение» (1990; усі – Київ). Гол. теми – історія Донец. землі, події 2-ї світ. війни, сучасне життя, охорона природи.

Літ.: Чикирисов Ю. Григорієві Володіну – 80 // ЛУ. 1998, 12 берез.

Г. О. Добко

Стаття оновлена: 2006