Волошин Максиміліан Олександрович

ВОЛО́ШИН Максиміліан Олександрович (справж. — Кириєнко-Волошин; 16(28). 05. 1877, Київ — 11. 08. 1932, с-ще Коктебель Феодосій. р-ну, нині смт у складі Феодосій. міськради, АР Крим) — поет, художник, філософ, кримо­знавець, бібліофіл. Навч. у Моск. університеті (1897–99), звідки був виключ. за участь у студент. заворуше­н­нях. Заарешт. у справі Виконав. комітету обʼ­єдн. студент. організацій. Подорожував Зх. Європою, ви­вчаючи культурні на­дба­н­ня. Жив у Парижі, С.-Петербурзі, Москві. Від 1917 — по­стійно у Коктебелі, де сформувався мист. осередок (у різний час тут жили О. Тол­стой, М. Цвєтаєва, В. Брюсов, Андрій Бєлий, О. Бенда та ін.). Друкувався від 1901. У творчості тяжів до символізму та акмеїзму. У ран­ніх творах пере­важають філос. роз­думи про долю світ. культури; писав також любовну і пейзажну лірику (зб. «Стихотворения. 1900–1910», Москва, 1910). Поет. зб. «Anno mundi ardentis. 1915» (1916), «Иверни» (1918; обидві — Москва), «Демоны глухонемые» (Х., 1919; Берлин, 1923) — від­ображе­н­ня епохи соц. катаклізмів (1-а світова війна, воєн­ні дії 1918–20) через істор. та міфол. паралелі. Спів­працював із часописами «Северные цветы», «Весы», «Золотое руно», «Апол­лон». У роз­відці «О Репине» (1913) ви­ступив проти натураліст. тенденції в мистецтві. Автор літ.-крит. ст. «Лики творчества» (1914), «Суриков» (1985), присвяч. пита­н­ням культури, худож. пере­кладу, образотвор. мистецтва. Як живописець створив пейзажі Криму: «Блакитна затока» (1912), «Гірський пейзаж» (1916), «Рожеві сутінки» (1925), «Коктебельська затока» (1928), «Пейзаж із деревами» (1930). Брав участь у худож. ви­ставках т-в «Мир искус­ства» (Москва — 1916; Петро­град — 1917, 1924), «Жар-цвет» (Петро­град — 1924; Москва — 1925, 1928, 1929), ім. К. Ко­станді (Одеса — 1925–29), зарубіж. ви­ставках рад. мистецтва (Амстердам — 1929, Лондон — 1930). Персон. — 1927 у Москві та Ленін­граді. 1984 вперше акварелі (49 аркушів) з колекції Волошина М. О. дому-музею екс­понувалися в Києві. Твори В. зберігаються в музеях Коктебеля, Феодосії, Сімферополя, Севастополя, Одеси, Києва, Харкова, Донецька. Порт­рети В. виконали О. Головін, А. Остроумова-Лебедєва, Б. Кустодієв, К. Костенко, Г. Верейський, П. Пікас­со, Д. Рівера.

Тв.: Стихи о тер­роре. Берлин, 1923; Усобица: Стихи о революции. Ленин­град, 1923; Пути Рос­сии: Стихотворения. 2-е изд. [Б. м.], 1969; Стихотворения и поэмы: В 2 т. Paris, 1982; Коктебельские берега: Поэзия, рисунки, акварели, статьи. Сф., 1990; Жизнь — бесконечное по­знание: Стихотворения и поэмы, проза, воспоминания современ­ников, посвящения. Москва, 1995; Из литературного наследия. С.-Петербург, 1999; История моей души. Москва, 1999; Лирика: Стихотворения и поэмы. Минск, 1999; Стихотворения. Москва, 2000.

Літ.: Ку­приянов И. Т. Судьба поэта: Личность и поэзия М. Волошина. К., 1979; Кобан Ю. Акварелі Максиміліана Волошина // ОМ. 1984. № 4; Климчук О. Євангеліє від Максиміліана // Україна. 1990. № 37; Топачевський А. Острів порятунку // Вітчизна. 1991. № 11.

М. О. Кобзев

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю