Вязьмітіна Марія Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вязьмітіна Марія Іванівна

ВЯЗЬМІ́ТІНА Марія Іванівна (22. 04. 1896, с. Круподеринці, нині Погребищан. р-ну Вінн. обл. – 03. 04. 1994, Київ) – археолог, мистецтвознавець, сходознавець. Канд. філол. н. (1922), канд. істор. н. (1947). Держ. премія УРСР у галузі н. і т. (1980). Закін. істор.-філол. ф-т Київ. вищих жін. курсів (1922), мистецтвознав. відділ. Київ. археол. ін-ту (1924). Працювала у Музеї мист-ва ВУАН (до 1934; зав. відділу мист-ва Сходу); зав. б-к Ін-ту геології і мінералогії та Київ. будинку архітекторів (1940-і рр.); 1948–70 – ст. н. с. відділу скіфо-антич. (згодом скіфо-сармат.) археології Ін-ту археології АН УРСР. У 30-х рр. брала участь в археол. експедиціях у Серед. Азію, на Кавказ, у Крим; 1951–52 досліджувала сармат. Молочанський могильник у Запоріз. обл.; 1953–59 – пізньоскіф. городище та могильник Золота Балка у Херсон. обл. Фахівець у галузях сх. й антич. мист-ва, сармат. і пізньоскіф. археології. Вперше систематизувала та проаналізувала сарматську культури України, дослідила історію та культуру пізньоскіф. насел. Ниж. Дніпра 2 ст. до н. е. – 2 ст. н. е.

Пр.: Сарматские погребения у с. Новофилипповка // Вопр. скифо-сармат. археологии. Москва, 1954; Сарматські племена // Нариси стародав. історії УРСР. К., 1957; Вивчення сарматів на території Української РСР // Археол. пам’ятки УРСР. К., 1960. Т. 8; Кургани біля с. Новопилипівка і радгоспу Аккермень // Археол. пам’ятки. К., 1960. Т. 8 (співавт.); Золота балка. К., 1962; Ранние памятники скифского звериного стиля // СА. 1963. № 2; Фракийские элементы в культуре населения городищ Нижнего Днепра // Мат. и исследования по археологии СССР. 1969. № 150; Культура населения Нижнего Днепра после распада единой Скифии // СА. 1969. № 4; Пам’ятки та культура сарматів // Археологія УРСР. К., 1971. Т. 2; Золотобалковский могильник. К., 1972; Портретная эмблема из Золотой Балки // Ольвия. К., 1975.

Літ.: До 95-річчя Марії Іванівни Вязьмітіної // Археологія. 1991. № 4; Марія Іванівна Вязьмітіна (некролог) // Там само. 1995. № 1.

О. В. Симоненко

Стаття оновлена: 2006