Гаазькі конвенції про закони та звичаї війни 1899 і 1907

ГАА́ЗЬКІ КОНВЕ́НЦІЇ ПРО ЗАКО́НИ ТА ЗВИ́ЧАЇ ВІЙНИ́ 1899 і 1907 — між­народні угоди. Прийняті на між­нар. конф. у м. Гааґа (Нідерланди). Перша з них, яка проходила 6(18) травня — 17(29) липня 1899, скликана з ініціативи Росії. У конф. взяли участь 27 країн, зокрема Велика Британія, США, Німеч­чина, Франція, Італія, Японія, скандинав. країни. Конф. прийняла 3 конвенції: про мирне виріше­н­ня між­нар. зі­ткнень; закони і звичаї сухопут. війни; за­стосува­н­ня у війні на морі положень Женев. конвенції 1864 про поранених і хворих, а також 3 декларації щодо обмеже­н­ня засобів веде­н­ня воєн. дій. Основою для роз­робки документів стали матеріали Брюс­сел. конф. 1874, де була здійснена перша спроба роз­глянути, класифікувати і юрид. закріпити закони та звичаї війни.

Друга конференція, яка проходила 2(15) червня — 5(18) жовтня 1907, скликана з ініціативи США, під­триманої Росією. У конф. взяли участь 44 держави: всі учасники першої конф., а також 17 держав Пд. і Центр. Америки. Пере­глянувши декларації і конвенції 1899, вона прийняла 13 конвенцій: про мирне виріше­н­ня між­нар. конфліктів; обмеже­н­ня випадків за­стосува­н­ня сили для стягне­н­ня за договір. борговими зобовʼяза­н­нями; від­кри­т­тя воєн. дій; закони і звичаї сухопут. війни; права й обовʼязки нейтрал. держав і осіб у сухопут. війні; статус ворожих торгових суден при від­крит­ті воєн. дій; пере­обладна­н­ня торгових суден у судна військові; установку автоматич. контакт. під­вод. мін; бомбардува­н­ня мор. силами під час війни; за­стосува­н­ня у війні на морі положень Женев. конвенції 1864 про поранених і хворих; деякі обмеже­н­ня при користуван­ні правом захопле­н­ня у війні на морі; встановле­н­ня між­нар. призового суду (не була реалізована); права й обовʼязки нейтрал. держав у війні на морі. Ці конвенції стали важливим кроком у вироблен­ні кодексу поведінки воюючих сторін, зокрема вперше була закріплена норма про оголоше­н­ня війни, згідно з якою воєн. дії між державами не повин­ні починатися без недво­знач. попередже­н­ня у формі мотивованого оголоше­н­ня війни чи ультиматуму. Від­повід­но до Г. к. заборонялось використовувати під час війни отруту чи отруєну зброю; атакувати або об­стрілювати незахищені міста, селища, житла і будівлі; убивати чи ранити ворога, який здався; захоплювати і знищувати ворожу власність, окрім випадків на­стійної воєн. необхідності; від­давати на роз­грабува­н­ня міста і місцевості, навіть узяті при­ступом; незакон­но користуватися парламентер. прапором, військ. від­знаками і формою ворога, знаками санітар. формувань. При облогах і об­стрілах міст воюючі сторони зобовʼязувались по можливості уникати руйнувань і знищень будинків та споруд, які використовують у наук. і культур. цілях, істор. памʼяток, шпиталів та ін. місць, де пере­бувають поранені або хворі, за умови, що ці місця по­значені видимими знаками і не використовуються у військ. цілях.

Г. к. 1899 і 1907 вперше у договір. порядку закріпили в між­нар. праві поня­т­тя «Збройні Сили», упорядкували пита­н­ня партизан. війни і війни на морі, ви­значили правовий режим військ. полону, військ. окупації і форм припине­н­ня воєн. дій (капітуляція, пере­мирʼя), поня­т­тя нейтралітету під час війни тощо. Учасники брали на себе зобовʼяза­н­ня вирішувати суперечки мирним шляхом і створили від­повід. механізм посередництва, зверне­н­ня до узгоджувал. комісій Г. к., третей. суду. Вони також юрид. закріпили принципи гуманізації веде­н­ня війни, встановили від­повід­альність держав і посадових осіб за поруше­н­ня положень Г. к., зобовʼязали країни-учасниці озна­йомити свої ЗС із вимогами конвенцій і про­інформувати про їхній зміст цивіл. населе­н­ня. Однак спроби виробити ріше­н­ня, спрямовані на обмеже­н­ня озброєнь і забезпече­н­ня миру, виявились марними через небажа­н­ня більшості учасників проводити скороче­н­ня чи обмеже­н­ня озброєнь. Недолік прийнятих у Гаазі конвенцій полягав у тому, що їхні положе­н­ня були обовʼязкові тільки для учасників конвенцій і лише у тому випадку, якщо всі воюючі сторони їх під­писали. Якщо ж у війну вступала країна, яка не під­писала конвенцій, ці норми пере­ставали діяти навіть стосовно країн-учасниць. СРСР у 1942 заявив, що він буде дотримуватись Г. к. 1899 і 1907 на основі загальності, а у березні 1955 у ноті уряду Нідерландів (депозитарію конвенцій) ви­знав ратифіковані Г. к. у тій мірі, у якій вони не суперечать Статуту ООН, і якщо вони не були змінені чи замінені ін. між­нар. угодами, учасником яких є СРСР.

Юрид. норми і принципи веде­н­ня війни, сформульовані в 1899 і 1907, у практику повсякден. діяльності і бо­йового за­стосува­н­ня укр. війська вперше були офіц. впроваджені 1920 окремим додатком до «Статуту польової служби» Армії УНР. Нині ці норми введені у Бо­йовий статут Сухопут. військ ЗС України. Також роз­роблені і роз­по­всюджені у військах числен­ні метод. посібники і памʼятки на вказану тематику.

П. Д. Біленчук, В. М. Кочетков, В. Б. Міщенко

Завантажити статтю