Габришин Іван Вікторович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Габришин Іван Вікторович

ГАБРИ́ШИН Іван Вікторович (16. 05. 1928, с. Строїнці Тиврів. р-ну, нині Вінн. обл. – 28. 12. 1998, Вінниця) – живописець. Золота медаль Всесоюз. худож. виставки (Москва, 1985). Мист-ву навч. самотужки. Працював на Вінн. граніт. кар’єрі. Автор полотен у традиціях укр. примітивізму. Світ зацікавлень митця – природа Поділля. Прагнучи охопити широкі простори краєвидів, найчастіше зображував їх із висоти пташиного лету. Теми – з фольклору; значне місце відведено мотивам героїч. боротьби укр. народу за нац. незалежність. Багатофігурність створює настрій монументальності, хоча маленькі постаті мають дещо спрощ. характер і відіграють суто декор. роль. Учасник всеукр. та зарубіж. мист. виставок. Роботи зберігаються у Вінн. ХМ, Тульчин. краєзнав. музеї (Вінн. обл.).

Тв.: «Свято урожаю» (1982), «Тарасові шляхи» (1983), «Жниці», «Сатанівський монастир», «М. Пирогов із селянами», «На Івана Купала», «Колядки», «Козаки на риболовлі», «Почаївська лавра», «Колядники», «Козаки П. Сагайдачного штурмують фортецю Кафа» (усі – 1987–92), «Золоте весілля» (1987), «Сільський ярмарок» (1988), «Народні месники» (1990), «Клятва Івана Богуна на могилі Данила Нечая» (1992).

Літ.: Панчук Ф. Наївне малярство краю // Нар. мист-во. 2002. № 3/4; Єрмольєв В. Майстер наївного малярства // Там само. 2005. № 1–2.

Ф. В. Панчук

Стаття оновлена: 2006