Гавареччина - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гавареччина

ГАВАРЕ́ЧЧИНА – село Золочівського району Львівської області; осередок українського гончарства. Тут збереглося виготовлення чорнолощеної (димленої) кераміки. Серед виробів – горщики, дзбанки, макітри, миски, цідильники, двійнята, фігур. посуд, іграшки, свічники, прикрашені лискуванням (смуги, овали, ритування, ліплення, «сіточка»). На поч. 20 ст. у Г. працювало понад 60 гончарів, у серед. 20 ст. промисел занепав. Відродженням традицій гончарства Г. у 1970–80-х рр. займалися Ярослав і Ярослава Мотики, Я. Славінський, Т-во Лева. Пров. гончарі – В. Архимович, Володимир та Мар’ян Бакусевичі, Д. Вислинський (золота медаль Міжнар. виставки у м. Фаенца, Італія, 1984), С. Гарбузинський. Вироби деяких з них експонувалися на вітчизн. (від 1894) та міжнар. (Франція, Італія) мист. виставках. Твори майстрів Г. зберігаються у МЕХП, Музеї нар. арх-ри та побуту (Львів), Музеї-заповіднику «Олеський замок», МУНДМ, Музеї І. Гончара в Києві, Нац. музеї-заповіднику укр. гончарства в смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл.

Літ.: Кравченко Я. Щоб не зупинився гончарний круг // Чарівне веретено. Л., 1990; Гудак В. Гончарний промисел з погляду сучасності // Укр. керамол. журн. 2001. № 1; Мотиль Р. До проблеми збереження гаварецького осередку димленої кераміки // Там само. 2002. № 4; Ткач Д. Краса ночі і безмір космосу (Спогад про спроби відродження Гавареччини) // Там само.

В. А. Гудак, О. О. Клименко

Стаття оновлена: 2006