ГАВРИЛЕ́НКО Микола Мефоді­йович (02. 01. 1937, с. Малі Гирли Нововоронцов. р-ну Херсон. обл., нині затоплене водами Кахов. водо­сховища) — гірничий інженер. Народний депутат України (1990–94). Кандидат технічних наук (1971), професор (1976). Премія РМ СРСР (1988). Державна премія України в галузі науки і техніки (1991). Державні нагороди СРСР. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1997). Закін. Дні­проп. гірн. ін­ститут (1959). Від­тоді працював у геол. екс­педиціях у Пн. Казах­стані (1959–62), Луган. обл. (1962– 71). У 1971–73 — екс­перт з бурових і гірн. робіт Іран. металург. корпорації (Тегеран), 1973–75 — доцент Дні­проп. гірн. ін­ституту. Обі­ймав посади ген. дир. обʼ­єдн. «Ворошилов­градгеологія» (нині Луганськ, 1975–81), 1-го заст. (1981), Міністра геології УРСР (1982– 87), гол. координатора геол. упр. України Міністерства геології СРСР (1988–91), голови Держ­комгеології України (1991–97). Від 1997 — у ТОВ «Галс-К Лтд» (Київ): заст. ген. дир. Був депутатом ВР УРСР 11-го склика­н­ня. За­ймається пита­н­нями впливу поверх­нево-актив. речовин на фіз.-мех. властивості гірських порід, становле­н­ням в Україні екол. геології як нової галузі науки, враховуючи її практичні аспекти.