Гаврилишин Богдан Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гаврилишин Богдан Дмитрович

ГАВРИЛИ́ШИН Богдан Дмитрович (19. 10. 1926, с. Коропець, нині смт Монастирис. р-ну Терноп. обл. — 24. 10. 2016, Київ) — економіст, громадсько-політичний діяч. Іноз. чл. НАНУ (1990). Дійс. чл. НТШ. Засл. діяч н. і т. України (1992). Ордени “За заслуги” 3-го ступ. (1996), князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2005), Свободи (2016). Золота медаль Президента Італії (1975). У 1943 вивезений на примусові роботи у Німеччину, від 1947 — у Канаді, від 1960 — у Швейцарії. Ступ. магістра здобув у Торонт. ун-ті (1954), д-ра філософії (з економіки) — у Женев. ун-ті (1976). Закін. Міжнар. ін-т менеджменту (Женева, 1958), де від 1960 й працював: 1968—86 — дир., 1986—88 — н. с. Від 1989 тісно співпрацював з наук. і держ. установами України: 1991—98 — голова Консультативно-дорадчої ради при Президії ВР України, співголова Міжнар. фонду «Відродження»; одночасно від 1991 — співзасн. і голова Наглядової ради Міжнар. ін-ту менеджменту, Міжнар. центру перспектив. дослідж. у Києві. Досліджував проблеми екон. та політ. розвитку світу, упр. сусп. вироб-вом, соціології, наук.-тех. і соц.-екон. прогнозування. Почес. консул України в Швейцарії (від 2003). Автор кн. «Road Maps to the Future: Towards More Effective Societies» (Дороговкази в майбутнє — до найбільш ефективних суспільств), перекладеної 8-ма мовами.

М. Г. Железняк

Стаття оновлена: 2016