Гаврилів Мирослав Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гаврилів Мирослав Степанович

ГАВРИ́ЛІВ Мирослав Степанович (24. 07. 1885, м. Тарнув, нині Польща – 15. 02. 1932, Харків) – педагог, громадський діяч. Закін. г-зію у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ, 1903), природн.-матем. ф-т Львів. ун-ту (1908), під час навчання у якому був чл. нелегал. студент. гуртка. Стажувався в Берлін. ун-ті (1911). У 1908–14 (з перервами) – учитель укр. г-зії у Станіславі. Друкувався в «Літературно-науковому вістнику». Влітку 1908 відвідав М. Грушевського у с. Криворівня (нині Верховин. р-ну Івано-Фр. обл.). З поч. 1-ї світ. війни мобіліз. до австр. війська. 1915 потрапив у рос. полон, від 1916 перебував у Ташкенті. 1917 листувався з М. Грушевським. У 1918 – викл. укр. мови в укр. школі Ташкента, 1919 – зав. укр. секції комісаріату освіти Туркестан. Респ. Чл. РКП(б) від 1919. Очолював відділ освіти Галревкому (1920). Від вересня 1920 – інструктор Наркомосу УСРР; від грудня 1920 – зав. Центр. пролетар. музею в Полтаві; від липня 1921 – заст. зав. Полтав. губосвітою; від березня 1922 – політ. комісар Полтав. ІНО та кооп. технікуму; згодом – ректор Полтав. ІНО. Від січня 1923 навч. у Комуніст. ун-ті ім. Артема (Харків); від грудня 1924 – ректор Харків. ІНО; від лютого 1930 – дир. Укр. НДІ педагогіки, згодом – н. с. цього ж ін-ту. Дізнавшись про неминучий арешт, покінчив життя самогубством.

Пр.: Нерви і душа // ЛНВ. 1906. Т. 35–36, № 9, 11; Туркестанське українство з погляду культурного і політичного. Ташкент, 1919 (співавт.).

Літ.: Самогубство видатного комуніста-галичанина у Харкові // Діло. 1932, 2 берез.; Марочко В., Хілліг Г. Репресовані педагоги України: жертви політ. терору (1929–1941). К., 2003; Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у Наддніпрянщині (1914–1921 рр.) // Актуал. проблеми вітчизн. історії ХХ ст.: Зб. наук. пр., присвяч. пам’яті акад. НАНУ Ю. Ю. Кондуфора. К., 2004. Т. 1; Його ж. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914–1939). К., 2004.

О. С. Рубльов

Стаття оновлена: 2006