Гаврилко Михайло Омелянович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гаврилко Михайло Омелянович

ГАВРИ́ЛКО Михайло Омелянович (05. 09. 1882, Козацькі Хутори побл. с. Рунівщина, нині Полтав. р-ну Полтав. обл. – осінь 1920, Полтава) – скульптор, графік, поет, військовик. Закін. Миргород. худож.-пром. школу (нині Полтав. обл., 1904; викл. О. Сластьон), навч. у С.-Петербур. уч-щі тех. малювання (1904–05), Краків. АМ (1907–12; майстерня К. Лящки), стажувався у скульптора Е. Бурделя (Париж). Чл. УСДРП, СВУ (1914). Учасник Визв. змагань у складі УСС та армії УНР (1915–19). Від 1918 – нач. команди зв’язку 3-го полку 1-ї стрілец.-козац. дивізії у Конотопі. Наприкінці 1919 прибув до Полтави. Восени 1920 командував повстан. загоном побл. Полтави. Страчений. Від кер-ва спожив. кооперації отримав замовлення виготовити погруддя Т. Шевченка для встановлення пам’ятника поету у селах Полтавщини. У творчості дотримувався реалізму народниц.-романт. напряму, монум. пластику поєднував із психол. вирішенням образу людини, прославляв силу, міць, бадьорість, рух. Осн. тема – шевченкіана. Учасник 4-х міжнар. конкурсів на проект пам’ятника Т. Шевченку для Києва (1910 – 1-а премія). Автор поет. зб. «На румовищах» (Краків, 1909), публіцист. ст. «В справі конкурсу проектів пам’ятника Т. Шевченкові» («Укр. хата», 1911, № 7–8). Окремі роботи зберігаються у Миргород. краєзнав. музеї, Одес. істор.-краєзнав. музеї.

Тв.: графічні портрети – П. Пищимухи (1906), Т. Шевченка (1907), батька (1909); погруддя – Т. Шевченка (1908 – для Полтав. театру і музею В. Тарновського у Чернігові; 1914 – для Кіцман. г-зії, нині Чернів. обл.; 1920 – у Полтаві; а також плакетки й медальйон – 1911), М. Шашкевича (1910), Ю. Федьковича (1914), «Каменяр» (1915); композиції – «Сироти», «Козак і дівчина» (обидві – 1908), «Ганнуся» (1909), «Жіночий портрет» (1911), «Бандурист» (1914), «Воля» (1916), «Козак на коні»; медальйон-плакетка із зображенням князя Святослава (1917).

Літ.: Ювілейні медаліони Тараса Шевченка // Діло. Л., 1911, 19 лют.; Ханко В. Скульптор Михайло Гаврилко і його трагічна доля в період розгрому УНР // Полтав. Петлюріана. П., 1996. Число 2; Бобош Я. Михайло Гаврилко і мистецькі навчальні осередки Західної Європи // Зерна. 1998. № 4–5; Розсоха Л. Невідомі портрети художника Михайла Гаврилка // Миргород – Гоголів. край. 2003, 1 жовт.

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2016