Гаврилко Ніна Анатоліївна — Енциклопедія Сучасної України

Гаврилко Ніна Анатоліївна

ГАВРИ́ЛКО Ніна Анатоліївна (14. 09. 1952, м. Семипалатинськ, Казахстан) – художниця театру. Чл. НСХУ (1990). Закін. Київ. худож. ін-т (1983; викл. Д. Лідер, С. Подерв’янський). Працювала художником-постановником Держ. ком-ту Держтелерадіо УРСР (1983–85); викл. Київ. дит. худож. школи № 7 (1985–96); дир. Культурно-мист. центру Дарниц. р-ну Києва (1996–97); гол. художником Київ. театр. осередку «Бенефіс» (1997); художником з реклами Київ. театру оперети (1998); викл. батику Київ. культур. центру «Ярославна» (1999– 2002); викл. каф. дизайну Київ. ун-ту культури і мист-в (від 2004). Учасниця всеукр. та всесоюз. мист. виставок від 1983. Персон. – 1996 (Київ). Оформила вистави: «Схожий на лева» Р. Ібрагімбекова (1989; театр-студія при Київ. ін-ті театр. мист-ва), «Останній палко закоханий» Н. Саймона (1996, Київ. укр. муз.-драм. театр ім. П. Саксаганського, м. Біла Церква). Створила костюми до вистав: «Як повернути чоловіка» (лібрето Ю. Рибчинського, 1982, Київ. театр оперети), «Труффальдіно» К. Ґольдоні (1985), «Людина та джентельмен» Е. де Філіппо (1988, обидві – театр-студія при Київ. ін-ті театр. мист-ва), «Украдене щастя» І. Франка (1995, Київ. укр. муз.-драм. театр ім. П. Саксаганського, м. Біла Церква). Художник-постановник наук.-популяр. фільму «Микола Куліш» (1990, реж. С. Супрунюк, «Київнаукфільм»).

Тв.: батик – «Небо» (1990), «Червень» (2000), «Зимове сонце. Лавра» (2005).

Статтю оновлено: 2006
Цитувати статтю
В. Ю. Могилевський . Гаврилко Ніна Анатоліївна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=27992 (дата звернення: 25.02.2021).