Гаврилюк Володимир - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гаврилюк Володимир

ГАВРИЛЮ́К Володимир (19. 07. 1904, с. Зарваниця, нині Теребовлян. р-ну Терноп. обл. – 15. 02. 2000, м. Монреаль, провінція Квебек, Канада) – живописець і поет. Чл. Асоц. незалеж. укр. мистців (1934). Навч. у Львові на курсах рисунку Ф. Вигживальського (1922–23) та у Мист. школі О. Новаківського (1923–24, 1930–34), закін. Львів. ін-т (1930), Краків. АМ (1930; викл. В. Яроцький). 1938–39 викладав у Рівнен. г-зії; 1939–41 – кер. Глинян. пром. школи (побл. Львова). Від 1934 – учасник мист. виставок у Львові та Дрогобичі (нині Львів. обл.). Персон. – у Львові (1936). Творчість Г. відзначається радикал. модернізмом (кубофутуризм, експресіонізм, сюрреалізм). Європ., зокрема польс. критики ставили митця в авангарді галиц. мист-ва. Б.-І. Антонич підкреслив, що у творчості Г. поєднано нар. язичн. суть із засадами європ. модерну. 1945 Г. виїхав до Німеччини, згодом – до США, Канади. У Монреалі 1950–66 працював у реклам. фірмі. Як поет дебютував у ж. «Наука і письменство» фрагментами поеми «Блукаючий дух». Друкував вірші у галиц. часописах «Назустріч», «Дзвони», «Батьківщина». Автор поет. зб. «Сольо в тиші» (Л., 1936), «Тінь і мандрівник» (Нью-Йорк, 1969), «Поезії» (Монреаль, 1994; Л., 1995). Вірші Г. мелодійні (етюд «Літо» поклав на музику М. Колесса). Серед живопис. робіт – «Автопортрет» (1924), «Плебанія» (1930), «Лицарі», «На торговищі» (обидві – 1930-і рр.).

Літ.: Волошин Л. Мистецька школа Олекси Новаківського у Львові: Біогр. слов. учнів. Л., 1998; «Журавлина книга». Тернопільська українська західна діаспора: Слов. імен. Ч. 1. Т., 1999.

Т. О. Удіна

Стаття оновлена: 2006