ГАВРИЛЮ́К Олександр Якимович (псевд.: О. Вольний, А. Холмський; 10(23). 04. 1911, с. Заболо­т­тя Бєльс. пов. Седлец. губ., нині Польща — 22. 06. 1941, Львів) — письмен­ник. Батько Михайла, брат Анастасії Гаврилюків. 1929 за участь у рев. діяльності заарешт. У тюрмі написав перший вірш «Спогади політвʼязня» та оповіда­н­ня «Прощайте». Брав активну участь у діяльності КП Зх. Білорусі. Один із організаторів та учасник Антифашист. кон­гресу діячів культури 1936 у Львові. Неодноразово заарештовувала польс. влада, двічі сидів у концтаборі в Березі Картузькій (нині м. Береза, Білорусь). Був чл. літ. організації «Горно» (1929), спів­роб. ж. «Вікна» (1927– 32). «Поема про петлю» (1932), поеми «Пісня з Берези» (1937), «Львів» (1939; опубл. — Л., 1953), низка оповідань, повість «Береза» (1939–41; опубл. — Л., 1946) пере­йняті пролетар. ідеологією, рев. пафосом. Ві­домий як публіцист і літ. критик (ст. «Пальці на горлі», «Учімося ро­зуміти і спри­ймати поезію»). Автор брошури «Пани і паничі над “Кобзарем”» (Л., 1936; тираж конфісковано), ст. «Кобзар стереже» // «Зна­н­ня», 1936, № 2, «Невмируще слово» // «Вільна Україна», 1941, 9 берез. та ін. Від 1940 чл. Львів. організації СПУ та її правлі­н­ня, дир. Львів. філії Літфонду. Загинув під час бомбардува­н­ня Львова нім. авіацією. За життя Г. ви­дано оповіда­н­ня «Наївний мурин» // «Вікна», 1930, № 11 і зб. «Поезії» (К., 1941).