Гагаринський Юрій Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гагаринський Юрій  Володимирович

ГАГА́РИНСЬКИЙ Юрій Володимирович (16. 02(01. 03). 1915, с. Петрівка, нині Гадяц. р-ну Полтав. обл. – 22. 01. 1976, м. Владивосток, РФ) – фахівець у галузі неорганічної хімії. Чл.-кор. АН СРСР (1970). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Моск. ун-т (1937). Учителював, 1947–61 працював на підпр-вах хім. пром-сті. 1961– 66 – в Ін-ті неорган. хімії Сибір. відділ. АН СРСР; від 1966 – у Далекосхід. наук. центрі АН СРСР (Владивосток). Досліджував термодинамічні властивості галогенідів, оксидів та ін. сполук урану, а також кристаліч. структур неорган. сполук (зокрема кристалів фторидів рідкісних металів) і хім. зв’язки у них. Один із перших застосував метод ядер. магніт. резонансу для вивчення електрон. структури та хім. зв’язку в неорган. сполуках, а також для визначення координат легких атомів у кристаліч. структурах. Сформулював нові уявлення про електронну структуру та фазові перетворення у фторидах ряду металів. Співавтор праць «Тетрафторид урана» (1960), «Химические сдвиги ядерных магнитных резонансов в ионных фторидах» (1970).

Літ.: Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биогр. справоч. Москва, 1991.

С. О. Плахотнюк

Стаття оновлена: 2006