Красицький Дмитро Филимонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Красицький Дмитро Филимонович

КРАСИ́ЦЬКИЙ Дмитро Филимонович (псевд. – В. Катренко; 25. 10(07. 11). 1901, с. Зелена Діброва, нині Городи­щен. р-ну Черкас. обл. – 08. 01. 1989, Київ) – письменник, літературознавець. Правнук рідної сестри Т. Шевченка – Катерини. Чл. СПУ (1960). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Закін. Київ. ІНО (1922), Комуніст. ун-т у Мос­кві (1926). Працював у Дніпропетровську: 1922–27 – зав. гарні­­зон. б-ки 89-го стрілец. Чонгар. полку, 1928–30 – зав. літ. частини театру «Шевченківці»; 1931–41 – у системі нар. освіти, викл. каф. основ марксизму-ленінізму гірн. ін-ту, 1944–45 – зав. каф. історії, декан істор. ф-ту Ун-ту; дир. істор. музею; 1946–48 – дир. Києво-Печер. істор.-культур. за­­повідника; 1948–53 – дир. Літ.-мемор. будинку-музею Т. Шевченка (Київ); 1953–61 – заст. дир. Київ. музею Т. Шевченка. Дебютував 1918 у г. «Звенигородщина». Друкував також вірші у ж. «Червоні квіти», «Червоний шлях». Написав цикл повістей про Коб­заря: «Дитинство Тараса» (1959), «Тарасова земля», «Дітям про Шевченка» (обидві – 1962), «Роз­думи над словом Тараса Шевченка» (1963), «Юність Тараса» (1967), «Тарасові світанки» (1979), «І оживе добра слава. Розповіді про Шевченка» (1986; усі – Київ), «Тарас – художник» (Мос­ква, 1971); а також низку статей з шевченкознавства. Автор дослідж. «“Заповіт” Т. Г. Шевчен­ка мовами народів світу» (1956), спів­автор кн. «Шевченко – борець проти релігії» (1956), «Шля­хами великого Кобзаря» (1964); брав участь в упорядкуванні зб. «Смерть и похороны Т. Г. Шев­­ченко», «Великий Кобзар у па­­м’яті народній» (обидві – 1961; усі – Київ). Окремі твори К. перекладено рос. мовою.

Літ.: Ярмиш Г. Два імені // Ярмиш Г. Вірю в людину. К., 1972; Письменник і пропагандист // ЛіС. 1986. № 11; Поліщук В., Поліщук М. Черкащина літературна: Ст., бібліогр. мат. Чк., 2001; Красицька Л. Через пороги до Хортиці. Дн., 2007; Жадько В. У пам’яті Києва. К., 2007.

Л. О. Красицька

Статтю оновлено: 2014