КРАСИ́ЦЬКИЙ Фотій Степанович (12(24). 08. 1873, с. Зелена Діброва, нині Городищен. р-ну Черкас. обл. — 02. 06. 1944, Київ) — живописець, графік і педагог. Внучатий небіж Т. Шевченка. Навч. коштом М. Ли­­сенка у Київ. рисув. школі М. Му­­рашка (1888–90; викл. М. Пимо­ненко), Одес. худож. училищі (1892–94; викл. К. Ко­станді, С. Попов) та С.-Пе­тербур. АМ (1894–1901; майстерня І. Рєпіна). Від 1903 — у Києві: до 1917 — викладач малюван­ня у серед. навч. класах, худож.-друкар. школі (від 1910 — зав.), худож. училищі (1912–16), архіт. (1920–22) та худож. (1924–37, від 1927 — проф.) ін­ститутах; Миргород. худож.-керам. технікумі (ни­­ні Полтав. обл., 1922–26). Ред. ж. «Шершень» (1906), для якого виконав низку політ. карикатур. Осн. жанри — порт­рет, пей­­заж, темат. картини з побуту се­лян. Учасник львів. ви­ставки су­час. укр. живопису (1905). За спри­я­н­ня НТШ створив цикл шев­­ченкіани. Від 1904 видавав свої твори на листівках у влас. видавництві «Квітка», для якого створив фірмовий знак, 1911 випус­тив серію великод. листівок «Ки­­ївщина. Народні писанки». Виконав акварел. ескізи: «Шевчен­ко в майстерні» (1937), «Шевчен­ко на Чернечій горі», «Шевченко в творчому ек­стазі» (обидва — 1938), етюд «Смерть Шевченка» (1941); серію краєвидів тих місць, де жив і бував поет; ілюстрував його твори. Автор роз­робок з питань викла­да­н­ня образотвор. мистецтва, зокрема «Ри­­сува­н­ня й малюва­н­ня» (К., 1929), «Основи образотворчої грамоти», «Короткий порадник для са­­мо­діяльних художніх гуртків». Ок­­ремі полотна зберігаються у Нац. му­зеї у Львові, НХМ, НМУНДМ, Нац. музеї історії України (усі — Київ), Миргород. краєзн. музеї, Полтав. ХМ. Іменем К. наз­вано вулиці у Миргороді та Києві.