Гадяцьке училище культури ім. І. Котляревського | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Гадяцьке училище культури ім. І. Котляревського


Гадяцьке училище культури ім. І. Котляревського

ГА́ДЯЦЬКЕ УЧИ́ЛИЩЕ КУЛЬТУ́РИ ім. І. Котляревського Засн. 1935 як Харків. школа політосвіти. Під час окупації було знищено документацію, обладнання, б-ку уч-ща. Роботу закладу відновлено 1944 і перейменовано на Харків. культ.-осв. технікум. Орендували приміщення, обладнання, літ-ру, муз. інструменти у Харків. бібліотеч. ін-ті, Харків. серед. школі № 131. У 1948 відкрито заочне відділення. Технікум готував організаторів-методистів клуб. роботи і бібліотекарів. Від 1955 – Гадяц. технікум підготовки культ.-осв. працівників, від 1961 – Гадяц. культ.-осв. уч-ще, від 1969 – ім. І. Котляревського, від 1991 – Гадяц. держ. уч-ще культури, від 2003 – сучасна назва. Підпорядк. Мін-ву культури та туризму України. Навч. процес здійснюється за спеціальностями: «нар. художня творчість», «образотворче мист-во», «хореографія», «бібліотечна справа». Випускники отримують кваліфікації: організатор культур.-дозвіллєвої діяльності; кер. хор. і фольклор. колективів; кер. оркестру (ансамблю) нар., духових інструментів; викл., кер. гуртка, студії декор.-ужитк. мист-ва; викл. хореографії, худож. кер., артист ансамблю нар. танцю; реж. театралізов. заходів; бібліотекар-бібліограф. Серед додатк. кваліфікацій – учитель народознавства, музики і співів, викл. муз. інструмента, диктор радіо і телебачення, ведучий урочистих подій, секр.-референт. В уч-щі створ. ансамбль «Джерело»; нар. та академ. хори. При уч-щі працює дит. студія естет. виховання, дит. зразк. ансамблі «Модерн», «Вікторія». В уч-щі навчаються 250 студентів денного та 110 заоч. відділень. Запроваджено стипендії ім. І. Котляревського та І. Тендітника. В уч-щі є б-ка, театр. вітальня, спортзал, гуртожиток на 410 місць. Серед випускників – В. Скакун, В. Соколик, О. Юзефович. Дир. – К. Присяжнюк, А. Кріпак, І. Колісник (1935– 41), М. Мельниченко (від 1944), К. Черевик (від 1955), М. Стригун (від 1970), М. Плутенко (від 1984), А. Насменчук (від 2000).

Статтю оновлено: 2006