Гадяцьке училище культури ім. І. Котляревського - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гадяцьке училище культури ім. І. Котляревського

ГА́ДЯЦЬКЕ УЧИ́ЛИЩЕ КУЛЬТУ́РИ ім. І. Котляревського Засн. 1935 як Харків. школа політосвіти. Під час окупації було знищено документацію, обладнання, б-ку уч-ща. Роботу закладу відновлено 1944 і перейменовано на Харків. культ.-осв. технікум. Орендували приміщення, обладнання, літ-ру, муз. інструменти у Харків. бібліотеч. ін-ті, Харків. серед. школі № 131. У 1948 відкрито заочне відділення. Технікум готував організаторів-методистів клуб. роботи і бібліотекарів. Від 1955 – Гадяц. технікум підготовки культ.-осв. працівників, від 1961 – Гадяц. культ.-осв. уч-ще, від 1969 – ім. І. Котляревського, від 1991 – Гадяц. держ. уч-ще культури, від 2003 – сучасна назва. Підпорядк. Мін-ву культури та туризму України. Навч. процес здійснюється за спеціальностями: «нар. художня творчість», «образотворче мист-во», «хореографія», «бібліотечна справа». Випускники отримують кваліфікації: організатор культур.-дозвіллєвої діяльності; кер. хор. і фольклор. колективів; кер. оркестру (ансамблю) нар., духових інструментів; викл., кер. гуртка, студії декор.-ужитк. мист-ва; викл. хореографії, худож. кер., артист ансамблю нар. танцю; реж. театралізов. заходів; бібліотекар-бібліограф. Серед додатк. кваліфікацій – учитель народознавства, музики і співів, викл. муз. інструмента, диктор радіо і телебачення, ведучий урочистих подій, секр.-референт. В уч-щі створ. ансамбль «Джерело»; нар. та академ. хори. При уч-щі працює дит. студія естет. виховання, дит. зразк. ансамблі «Модерн», «Вікторія». В уч-щі навчаються 250 студентів денного та 110 заоч. відділень. Запроваджено стипендії ім. І. Котляревського та І. Тендітника. В уч-щі є б-ка, театр. вітальня, спортзал, гуртожиток на 410 місць. Серед випускників – В. Скакун, В. Соколик, О. Юзефович. Дир. – К. Присяжнюк, А. Кріпак, І. Колісник (1935– 41), М. Мельниченко (від 1944), К. Черевик (від 1955), М. Стригун (від 1970), М. Плутенко (від 1984), А. Насменчук (від 2000).

В. М. Коцько

Стаття оновлена: 2006