Гаєвський Степан Юхимович

ГАЄ́ВСЬКИЙ Степан Юхимович (реліг. імʼя — Сильвестр; псевд. і крипт.: С. Гай, Л. Гайка, С. Смілянець, С. Юхимич, С. Г-кий, С. Г-ій, С. Ю., Ст. Г-кий; 09. 01. 1876, с. Михиринці Старокостянтин. пов. Волин. губ., нині Теофіпол. р-ну Хмельн. обл. — 09. 09. 1975, м. Мельбурн, Австралія) — літературо­знавець і мово­знавець, церковний діяч. Батько Л. Гаєвської-Денес. Дійсний член НТШ, УВАН в Австралії. Учасник рос.-япон., 1-ї світ. воєн. Закін. Житомир. духовну семінарію (1900), Університет св. Володимира у Києві (1912; зі ступ. магістра). Учителював. 1917 працював у Ген. секретаріаті УЦР, 1918–19 — секр. Держ. канцелярії Директорії УНР та доцент (від 1920 — проф.) Камʼянець-Поділ. університету. 1921 заарешт. за участь у від­роджен­ні УАПЦ. Після звільне­н­ня повернувся до Києва: до 1930 — проф. високих шкіл та пед. ін­ститутів, н. с. ВУАН. Брав участь у під­готовці «Словника української мови» за ред. С. Єфремова та А. Ніковського (т. 1–3, К., 1927–28). У 1932 вдруге заарешт., звільн. 1933, ви­їхав до Алма-Ати (нині Алмати), згодом — до Ташкента. 1940–41 — у Кременчуц. пед. ін­ституті (Полтав. обл.). У травні 1942 при­знач. Лубен. єпис­копом УАПЦ. Як реліг. діяч заборон. укр. церкви за­знав пере­слідувань. 1943 емігрував до Німеч­чини, від 1949 — в Австралії. Жив у Сіднеї, мав окрему парафію св. Афанасія Лубенського. Від 1953 — єпис­коп-вікарій архі­єпис­копа Івана Данилюка, на соборі УАПЦ обраний правлячим єпис­копом із титулом архі­єпис­копа Мельбурнського та Австралійсько-Новозеландського (1953–63). Прихильник обʼ­єд­на­н­ня УАПЦ та її соборноправ. гілки в одній єпархії. 1962 очолив групу віруючих, не­вдоволених станом у митрополичій єпархії, 1965 при­єд­нався до УПЦ під юрисдикцією Канад. митрополії. За ред. Г. ви­йшло декілька чисел «Церковного вісника» (Сідней), друкувався у ж. «Рідна церква» та укр. періодиці Австралії.

Завантажити статтю