Гаєнко Петро Михайлович — Енциклопедія Сучасної України

Гаєнко Петро Михайлович

ГАЄ́НКО Петро Михайлович (псевд. і крипт.: П. Гай, П. Городецький, П. Михайлович, Кооператор, П., П. Г., П-ч та ін.; 20. 12. 1878 (01. 01. 1879) – ?) – поет. Закін. учител. ін-т (1906). Співред. київ. г. «Відродження» (1918). Дебютував низкою віршів 1907 у ж. «Рідний край»; друкувався у «Літературно-науковому віснику», «Молодій Україні», альманахах «Терновий вінок», «Українська муза», г. «Рада». Поезії Г. відзначаються багатством мотивів (любовна і пейзажна лірика, протест проти нац. гніту, віра в перемогу над соц. злом), довершеністю форми. Писав оповідання («Петрусь», «З заробітків», «Вернувся»), п’єси («В свято», 1909), віршов. фейлетони (зб. «На громадські теми», К., 1912).

Літ.: Чабан М. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905–1921): Біобібліогр. слов. Дн., 2002.

Статтю оновлено: 2006
Цитувати статтю
Ю. В. П’ядик . Гаєнко Петро Михайлович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=28140 (дата звернення: 05.03.2021).