Газу Інститут НАНУ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Газу Інститут НАНУ

ГА́ЗУ Інститут НАНУ – науково-дослідна установа, що вивчає проблеми ефективного використання природного газу та альтернативних енергоносіїв у господарському комплексі. Засн. 1949 у Києві як Ін-т використання газу в комунал. госп-ві та пром-сті АН УРСР; від 1963 – Ін-т газу АН УРСР; від 1994 – сучасна назва. Засн. і першим дир. Ін-ту був М. Доброхотов (1949–52). У структурі Ін-ту – 7 наук. (переробки і транспорту природ. газу, захисту атмосфер. повітря від забруднення, процесів горіння, газотерміч. процесів, термошарових процесів, проблем пром. теплотехніки, плазм. технологій), наук.-вироб. і конструктор. відділи, допоміжні та госп. підрозділи, вироб. база. Осн. напрями наук. дослідж.: розроблення енерго- та ресурсозберігал. технологій у різних галузях нар. госп-ва на основі підвищення ефективності використання природ. газу, технологій підготовки та використання альтернатив. енергоносіїв у транспорті і в енергоустановках децентралізованого тепло- та електропостачання; проблеми переробки пром. та побут. відходів, захисту повітр. басейну від забруднення. Фахівці Ін-ту розробили наук. основи переведення пром. печей на опалення природ. газом, метод непрямого радіац. нагріву металу, каскадні холодил. цикли скраплення природ. газу, установки газотерміч. напилювання покриттів, котел. агрегати для гарячого водопостачання, комплекс програм моделювання газотранспорт. систем та розрахунків властивостей вуглеводнів, установки термокаталітич. знешкодження шкідливих пром. викидів, технології безкоксової металургії та вироб-ва металевих порошків, сорбенти-поглиначі нафтопродуктів тощо. В Ін-ті працювали В. Копитов, К. Махорін, М. Захариков, О. Сигов, О. Клименко, А. Єринов. Нині серед н. с. – 8 д-рів (1 акад., 1 чл.-кор. НАНУ, 7 проф.) і 47 канд. н. Серед відомих науковців – І. Карп, Б. Бондаренко, І. Сігал, Б. Сорока, Ю. Хвастухін, В. Жовтянський, О. П’ятничко. Ін-т видає ж. «Екотехнології та ресурсозбереження». Дир. Ін-ту – Б. Бондаренко (від 2003).

Б. К. Ільєнко

Стаття оновлена: 2006