Гаїті Республіка Гаїті

ГАЇ́ТІ, Республіка Гаїті (франц. Haїti, République dʼHaїti) — держава у Вест-Індії, у західній частині острова з одно­ймен­ною на­звою, у складі Великих Антильських островів. Г. належить низка невеликих о-вів, зокрема Ґонав і Тортю. На Сх. Г. межує з Домінікан. Респ. На Пн. омивається Атлантич. океаном, на Пд. — Кариб. морем, на Зх. — Навітряною протокою, що від­діляє Г. від Куби. Адм. поділ — 9 департаментів. Площа 27,8 тис. км². Насел. 8,1 млн осіб (2001): негри — 95 %, мешкають також мулати та європейці. Мови: франц. (держ.), креол. Віро­сповіда­н­ня: католики — 80 %, проте­станти — 6 %, вуду — 4 %. Столиця — Порт-о-Пренс (1,8 млн осіб). Найбільші міста: Кап-Аїтьєн (90 тис. осіб), Ле-Ке (50 тис. осіб), Ґонаїв (40 тис. осіб). Держ. устрій — республіка. Глава держави — президент. Грошова одиниця — гурд. Країна є чл.ООН, ОАД. У давнину тер. Г. населяли індіанці. О-в від­критий Х. Колумбом 1492 і на­званий Ла Ісла Іспаньола (Іспан. о-в). Від­тоді починається колонізація Г. іспан. конкі­стадорами. Колонізатори майже повністю знищили корін­не насел. і ввозили для праці на плантаціях не­грів-рабів із Африки. 1697 зх. частина о-ва (Сан-Домінґо, тер. сучас. Г.) була про­дана іспанцями французам, сх. (Санто-Домінґо) залишилась в Іспанії. 1791 у зх. частині о-ва роз­почалася визв. боротьба, яку очолив Ф.-Д. Тус­сен-Лувертюр. 1804 проголошено незалежність Сан-Домінґо і від­новлено індій. назву о-ва — Г. 1822 Г. при­єд­нала сх. частину о-ва. 1844 Санто-Домінґо від­ділилась від Г. і проголосила незалежну республіку (нині Домінікан. Респ.). 1915–34 Г. була окупована амер. військами. Владу по­стійно утримували уряди, тісно повʼязані з США. 1957–71 при владі знаходився диктатор Ф. Дювальє. До 1986 країною правив його син, який змушений був утекти внаслідок держ. пере­вороту. Перші вільні вибори були анульовані військовими. Від 1994 при владі громадян. уряд.

Поверх­ня країни пере­важно гориста: її пере­тинають 5 гір. ланцюгів. Найвища гора — Ла-Сель (вис. 2680 м над р. м.). Клімат тропіч. пасатний. Середньорічна температура в Порт-о-Пренс і на узбереж­жі бл. +27 °С, у горах вона значно нижча — +16 °С. У Г. — невеликі гір. р. Гуаямук, Артибоне. Є 2 великі озера: Плігр і Соматр. Є поклади мармуру, вапняку, вапнякової глини, міді, золота, срібла. Флора Г. над­звичайно різноманітна. У зх. і центр. р-нах пере­важають листяні ліси та чагарники, на гір. висотах — хвойні твердолистяні ліси. Трапляються різновиди пальм, серед яких — королівська та кокосова; священ­не дерево Мапу та антильський дуб. Росте багато дерев цін­них порід: кампшеневе, червоне, палісандрове. Нац. парк Ла-Сигатель. Більшість тварин практично знищено, в невеликій кількості зу­стрічаються ка­ймани і фламінго та ін. види птахів. У прибереж. водах — багато мор. черепах, тропіч. риб, креветок.

Г. — аграрна країна, статус за класифікацією ООН — одна з найменш роз­винених. У Г. вирощують цукр. тростину, каву, бавовну, какао-боби, а також рис, банани, тютюн. Місц. жит. за­ймаються ловлею крабів, креветок, омарів, роз­веде­н­ням кіз. Пром-сть роз­винена слабо: роз­робляються поклади бокситів, руд металів і золота; працюють під­приємства з виробництва електрон. компонентів (на екс­порт). Роз­винутий туризм. Мор. порти: Порт-о-Пренс, Кап-Аїтьєн. Осн. зовн.-торг. партнер — США. В Порт-о-Пренсі — нац. та археол. музеї, худож. центр, нац. палац, базиліка Нотр-Дам.

Завантажити статтю