Красіленко Володимир Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Красіленко Володимир Андрійович

КРАСІЛЕ́НКО Володимир Андрійович (30. 11. 1931, м. Бершадь, нині Вінн. обл.) – поет-гуморист, фахівець у галузях автоматики та приладобудування. Канд. тех. н. (1967). Чл. НСПУ (2005). Всеукр. літ. пре­­мія ім. С. Руданського (2008). За­­кін. Львів. політех. ін-т (1955). Відтоді працював інж. Ін-ту машинознавства та автоматики Львів. відділ. АН УРСР; 1957 – у Львів. політех. ін-ті; 1958–69 – м. н. с. Ін-ту автоматики та елек­трометрії Сибір. відділ. АН СРСР (м. Новосибірськ, РФ); 1969–75 – декан ф-ту радіоелектроніки, 1975–92 – доц. каф. теор. основ радіотехніки Вінн. політех. ін-ту. Дебютував добіркою гуморесок в обл. г. «Подолія» від 22 березня 1994. Його твори вирізняються природністю й афористичністю вислову, ненав’язливим жартом, інтелект. змістовністю.

Тв.: Веселе пекло: Поет. мініатюри. В., 2000; Не наступайте на граблі: Гумор, сатира. В., 2001; Маленькі пасквілі: Са­тир. мініатюри. В., 2002; Сатиріаз: Гумор і сатира. 100 мініатюр. В., 2004; Всьо­­го усім не можна дати… В., 2005; Помаранчевий синдром: Вибране. Сатира і гумор. К., 2006.

Літ.: Бортняк А. Зубці іронії // Вінн. газ. 2001, 1 лют.; Його ж. Про брата, сестру й усю рідню епіграміста // Він­ниччина. 2003, 3 січ.; Стрельбицький М. «Зелені слони» Володимира Красіленка // Там само. 2 груд.; Чемерис В. Важ­ко не писати сатиру... // ЛУ. 2005, 9 черв.

А. М. Подолинний

Статтю оновлено: 2014