Красін Леонід Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Красін Леонід Борисович

КРА́СІН Леонід Борисович (03(15). 07. 1870, м. Курган Тобол. губ., Росія – 24. 11. 1926, Лондон) – ра­дянський і партійний діяч, дипломат. Від 1887 навч. у С.-Пе­тер­бур. технол. ін-ті. 1890 вступив до РСДРП. За участь у студент. гуртках і демонстраціях ви­клю­чений з Ін-ту, за рев. діяльність згодом неодноразово був за­арешт., утримувався в ув’яз­­ненні й на засланні. 1900 завер­шив навч. у Харків. технол. ін-ті. Від 1900 очолював буд-во елек­тростанції «Електросила» у Баку; 1904–05 – модернізацію електростанції на ф-ці С. Морозова у м. Орєхово-Зуєво (нині Моск. обл.); від 1905 – зав. кабел. ме­режі бельг. електр. компанії «Т-во 1886» у С.-Пе­тербурзі. 1903–07 – чл. ЦК РСДРП. Співзасн. (разом із М. Горьким) першої легал. біль­шов. г. «Новая жизнь». Для попов­нення парт. каси 1905–07 ор­гані­зував низку пограбувань. 1908 ви­їхав за кордон і відійшов від актив. політ. діяльності. Працював у фірмі «Сіменс і Шук­керт» (Бер­лін): від 1912 – дир. її Моск. філії, від 1913 – ген. пред­став­ник у Ро­сії. 1914–18 – дир. де­кіль­кох з-дів фірми, які з поч. 1-ї світ. вій­­ни пе­­реведено під держ. кон­троль. Чл. більшов. де­легації на перегово­рах у м. Брест-Ли­тов­ський (нині Брест, Білорусь). 1918–20 – нар­ком торгівлі й пром-сті, вод­ночас 1919–20 – нар­ком шляхів сполучення РСФРР. 1919 брав участь у мирних переговорах з Естонією, на поч. 1920 очолив рад. делегацію, уповноважену відновити торг. і політ. відносини із країнами Заходу. 1920–23 – пов­пред і торгпред РСФРР у Великій Британії (у березні 1921 підписав із нею першу торг. уго­ду, що де-факто означало ви­з­нання РСФРР). Чл. рад. делега­цій на Ґенуез. і Гааз. Міжнар. конф. 1922. У 1924–25 – повпред СРСР у Франції, 1925–26 – у Великій Британії. Чл. ЦК ВКП(б) (1924–26). Його ім’ям у СРСР наз­вано 2 криголами, трамвайне депо у Києві, вулиці у Харкові, Полтаві, Черкасах та ін. містах. Прах К. розміщено у Кремлів. стіні на Красній площі.

Літ.: Памяти Л. Б. Красина: Сб. воспоминаний. Москва; Ленинград, 1926; Могилевский Б. Л., Прокофьев В. А. Три жизни Красина. Москва, 1968; Ак­­се­нов В. Любовь к электричеству. По­­весть о Леониде Красине. Москва, 2008.

Р. В. Пилипчук

Стаття оновлена: 2014