Гайдай Леонід Йович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гайдай Леонід Йович

ГАЙДА́Й Леонід Йович (30. 01. 1923, м. Алексєєвськ, нині Свободний Амур. обл., РФ – 19. 11. 1993, Москва) – російський кінорежисер українського походження. Нар. арт. СРСР (1989). Держ. премія РРФСР ім. братів Васильєвих (1970). Закін. ВДІК (1955; майстерня Г. Александрова). Зняв кінокомедії (у більшості з яких також автор чи співавтор сценаріїв) переважно ексцентричні, з виразними сатир. мотивами. Прославився короткометраж. фільмами «Пес Барбос і незвичайний крос» (1961, за гуморескою С. Олійни-ка) та «Самогонники» (1962). Наступні фільми – дослідж. соц. психології рад. сусп-ва: «Операція “и” та інші пригоди Шурика» (1965), «Кавказька полонянка» (1967), – представили унік. карикатурні стереотипи «вшивого інтелігента» (роль Боягуза, зіграна Г. Віциним), п’яниці-люмпена (Балбес – Ю. Нікулін), райкомівського господарника (Бувалий – Є. Моргунов) та «бойскаута» ранньобрежнєвської формації (Шурик – О. Дем’яненко). Знаковою також стала пародійна сатир. комедія «Діамантова рука» (1969). У 1970-х рр. Г. екранізував класичні літ. твори жанру: «12 стільців» (за І. Ільфом та Є. Петровим, 1971), «Іван Васильович змінює професію» (за п’єсою М. Булгакова «Іван Васильович», 1973), «Не може бути!» (за М. Зощенком, 1975), «Інкогніто з Петербурга» (за п’єсою М. Гоголя «Ревізор», 1978), «За сірниками» (за М. Лассіле, 1980).

В. М. Войтенко

Стаття оновлена: 2006