Гайдай Михайло Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гайдай Михайло Михайлович

ГАЙДА́Й Михайло Михайлович (16. 11. 1931, м. Маріуполь, нині Донец. обл.) – фольклорист-славіст. Син Михайла, брат Зої Гайдаїв. Канд. філол. н. (1965). Закін. Київ. ун-т (1954). Відтоді працював викл. укр. мови та літ-ри Київ. топограф. технікуму; 1957–59 – ред. відділу іноз. літ-ри вид-ва «Дит. літ-ра»; від 1959 – ст. н. с., від 2001 – пров. н. с. ІМФЕ НАНУ. Автор праць з питань міжслов’ян. фольклор. зв’язків, історії чехословац.-укр. фольклорист. взаємин, богемістики та поетики слов’ян. нар. балади; проблем зв’язків фольклору з ін. видами мист-ва, етич. й естет. багатства фольклору та його ролі у розвитку ідеї Відродження й бароко на слов’ян. терені. Перекладач і упорядник збірників слов’ян. фольклору, фольклору народів світу, творів франц. письменників, зокрема Анатоля Франса, Ґ. Флобера.

Пр.: Чехословацько-українські взаємини в сучасній фольклористиці. 1963; Західнослов’янська і українська балада про турецький полон // Слов’ян. літературознавство і фольклористика. 1967; Народна етика у фольклорі східних і західних слов’ян. 1972; Чеські та словацькі приказки та прислів’я. 1975; Етичні й естетичні принципи у слов’янській народній баладі. 1978; Розвиток стильових особливостей і мистецтво зображення людини в слов’янській народній баладі // Історія, культура, фольклор та етнографія слов’янських народів. 1983; Слов’янська фольклористика: Нариси розвитку. 1988 (співавт.); Методологічні принципи вивчення слов’янської балади в сучасній фольклористиці // Слов’ян. літературознавство і фольклористика. 1991 (усі – Київ); Перспективи дослідження фольклору слов’янських нацменшин в Україні // Слов’ян. світ. 2003. Вип. 3.

В. А. Юзвенко

Стаття оновлена: 2006