Гайдамака Петро Данилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гайдамака Петро Данилович

ГАЙДАМА́КА Петро Данилович (29. 06(12. 07). 1907, м. Краматорськ, нині Донец. обл. – 07. 09. 1981, Харків) – композитор, диригент. Нар. арт. УРСР (1977). Держ. нагороди СРСР. Закін. Харків. консерваторію (1938; кл. композиції С. Богатирьова і М. Тіца, диригування – В. Тольби). 1938–41 – диригент, гол. ред. муз. мовлення Харків. радіо; 1941–43 – диригент, заст. гол. ред. муз. мовлення Укр. радіо (м. Саратов, РФ); 1943–46 – дир. Харків. театру опери та балету ім. М. Лисенка; 1951–67 – худож. кер. Харків. філармонії. Водночас від 1949 – голова правління Харків. орг-ції СКУ. У творах Г. поєднані риси пізньоромант. стилю та укр. нац. фольклору.

Тв.: для симф. оркестру – сюїта «Молоді роки» (1935), «Партизанська симфонія» (1946), «Рапсодія» (1972); концерти для балалайки (1966), для гобоя (1975); вокал.-симф. кантата-симф. «Пісні серця» (1965, сл. В. Сосюри), кантата «Краю мій» (1967, сл. М. Рильського, В. Бичка, І. Муратова); вокал. цикли – «Мелодії» (1948, сл. Лесі Українки), «Дніпровські сонети» (1964, сл. Д. Луценка); романси, хори, пісні, обробки нар. пісень.

Літ.: Лисенко Л. «У музиці – биття народного серця...» // Музика. 1987. № 6.

А. І. Муха

Стаття оновлена: 2006