Гайдар Аркадій Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гайдар Аркадій  Петрович

ГАЙДА́Р Аркадій Петрович (справж. – Голиков; 09(22). 01. 1904, м. Льгов, нині Курської обл., РФ – 26. 10. 1941, с. Ліпляве, нині Канів. р-ну Черкас. обл., похов. у Каневі) – письменник. Один із зачинателів рад. дит. літ-ри. Навч. у реал. уч-щі м. Арзамас (нині Нижньогород. обл., РФ), закін. Курси червоних командирів (Київ, 1919). Командував полком. Неодноразово поранений і контужений, через що страждав псих.-нерв. захворюванням. 1924 демобіліз. 1925– 32 працював у період. виданнях Пермі, Свердловська (нині Єкатеринбург), Архангельська, Хабаровська (усі – РФ). Від 1941 – спецкор г. «Комсомольская правда» у Києві; брав участь в обороні міста від німців, після оточення воював у партизан. загоні під Каневом, де і загинув. Друкуватися почав 1925. Автор повістей «Р. В. Р.» (1926), «Школа» (1930), «Дальние края» (1932). Оповіданнями «Голубая чашка» (1936) та «Чук и Гек» (1939) започаткував жанр лірико-психол. новели в рад. дит. літ-рі. Повісті «Военная тайна» (1935), «Тимур и его команда» (1940) вирізняються цікавим сюжетом, патріот. піднесеністю; остання стала підґрунтям тимурів. руху серед школярів СРСР. Інколи у творах Г. за недомовками прозирала справжня рад. дійсність. У поет. казці «Гарячий камень» (1941) утверджував високу морал. цінність люд. життя, прожитого в злагоді з ідеалами епохи й велінням совісті. Для творчості Г. характерні: глибоке проникнення у духов. світ дитини, орієнтація на дит. сприйняття, лаконізм і викінченість форми, напруженість сюжету, тонкий гумор, романт. піднесеність оповіді. Дія багатьох творів Г. відбувається в Україні (повість «В дни поражений и побед», 1925). Вони не раз видавалися укр. мовою в перекладі С. Ковганюка, О. Ільченка, О. Іваненко та ін. Героїч. життю Г. присвяч. поема «Зошит в лінійку» В. Скомаровського (1980), повісті «Аркадій Гайдар» (1978) і «Сумка Гайдара» (1982) Б. Камова. За мотивами творів Г. на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка створено кінострічки «Бумбараш» (1971; реж. М. Рашеєв та А. Народницький), «Р. В. Р.» (1975; реж. О. Мороз). На сцені Київ. ТЮГу йшла п’єса «Хлопчиш-Кибальчиш». У Каневі відкрито Гайдара А. бібліотеку-музей, на могилі Г. споруджено пам’ятник. 1976 у Києві на честь Г. встановлено бронзову скульптуру (автор Є. Марчук).

Тв.: Собрание сочинений. Т. 1–4. Москва, 1979–82; Избранное. Москва, 1986; Повести и рассказы. К., 1986; укр. перекл. – Твори. Т. 1–4. К., 1955–56.

Літ.: Смирнова В. В. Аркадий Гайдар. Москва, 1979; Традиции и новаторство в творчестве А. П. Гайдара. Горький, 1982; Гольдін А. Невигадане життя. К., 1983; Гайдар Т. Голиков Аркадий из Арзамаса. Москва, 1988; Аркадий Гайдар: Жизнь и творчество. Москва, 1991.

Н. І. Чорна

Стаття оновлена: 2006