Красковський Іван Гнатович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Красковський Іван Гнатович

КРАСКО́ВСЬКИЙ Іван Гнатович (24. 06. 1880, с. Дубичі Гроднен. губ., нині Поль­­ща – 23. 08. 1955, Братислава) – громадсько-політичний діяч. 1903–05 навч. на істор.-філол. ф-ті Варшав. ун-ту, звідки звіль­­нений за участь у нелегал. студент. гуртку, 1907 закін. С.-Пе­тербур. ун-т. 1907–14 вчителював у м. Вільно (нині Вільнюс), 1915 переїхав до Києва. 1916 обраний чл. ком-ту Всерос. союзу міст Пд.-Зх. фронту. Як чл. УПСФ навесні 1917 брав участь у рев. подіях. Наприкінці квітня рос. урядом признач. комісаром Терноп. губ. Воєн. генерал-губернаторства областей Галичини і Буковини, зайнятих за правом війни. Від грудня – товариш ген. секр. внутр. справ В. Винниченка в уряді УНР. У період Української Держави – співроб. МЗС, після утверджен­ня Директорії – товариш Міністра закордон. справ, згодом – голова Укр. дипломат. місії на Кавказі, посол УНР у Грузії. На еміграції мешкав у Польщі, Лит­ві, Латвії. 1925 переїхав до СРСР, поселився у Мінську, працював у Держплані Білорусі та викладав у Білорус. ун-ті. 1930 переведений до Москви на роботу в Держплан СРСР. У грудні того ж року заарешт. у сфабриков. спра­ві білорус. націонал-демократів і 1931 висланий до м. Самара (РФ), де працював у плановому управлінні. У листопаді 1937 пов­­торно заарешт., у березні 1940 звільнений. Відтоді учителював, 1949 вийшов на пенсію. 1953 переїхав до дочки у Чехословач­чину. Реабіліт. 1962.

Літ.: Сергійчук В. Іван Красковський – творець кавказької політики // Над Бу­­гом і Нарвою. 2000. № 4; Гаврилюк Ю. За свободу України та Білорусі. Штрихи до біографії Івана Красковського – педагога та дипломата // День. 2005, 4 листоп.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2014