Красна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Красна

КРА́СНА – гірський масив у Карпатах, частина Полонинського хребта. Ін. назва – Полонина Красна. Знаходиться у Тячів. р-ні Закарп. обл. Простягається з Пн. Зх. на Пд. Сх. кількома послідовно з’єднаними дугами з чис­­лен. відрогами-хребтами (напр., хребет Квасний Верх південніше с. Колочава Міжгір. р-ну Закарп. обл.). На Зх. межує з долиною р. Теребля, на Сх. та Пн. Сх. – з долинами р. Тересва й Мокрянка, на Пд. і Пд. Зх. – з до­линами р. Лужанка, Терешілка, на Пд. Сх. – Велика Уголька і Мала Уголька. Сформов. флішем. Се­­редні вис. 1200–1500 м над р. м. Найвищі верши­­ни – Сиглан­ська (1563 м), Топас (1548 м), Мен­чул (1501 м), Гропа (1494 м), Кли­мова (1492 м), Восова (1379 м), Красна Салаш (1365 м). Для К. характерні значні коливання від­нос. висот (до 1200 м). На хреб­ті беруть початок р. Велика й Мала Угольки, Лужанка, Красний та ін. Характерна висотна ярусність ландшафтів. Найбільші площі займає ярус круто­схил. лісистого середньогір’я з переважанням букових, буково-ялинових лісів на буроземах. На вис. понад 1200–1400 м над р. м. представлений ярус полонин. середньогір’я з переважанням пустищних і, подекуди, справж. лук на гір.-лучних торф’я­нистих ґрунтах, а також, на невеликих площах, заростями сос­ни гірської (жерепу). У привершин. частинах найвищих гір пред­ставлені флористично збіднені й ценотично спрощені фрагменти субальп. рослинності. Привершинні схили круті, місцями важ­кодоступні. На пд. та пд.-зх. схилах зх. частини хребта розташ. Угол.-Широколужан. запо­­від. масив Карпатського біосферного заповідника, на тер. якого знаходиться найбільший суціл. масив букових пралісів, що належить до складу транснац. словац.-укр. природоохорон. об’єкта «Букові праліси Кар­пат» (див. Праліси Карпат), внесеного до переліку світ. природ. спадщини ЮНЕСКО.

Літ.: Стойко С. М., Єрмоленко Ю. П. Карпати очима допитливих. Л., 1976; Природа Закарпатської області. Л., 1981; Праліси в центрі Європи: Путівник по лісах Карпат. біосфер. заповідника. Бірменсдорф; Рахів, 2003.

О. О. Кагало

Стаття оновлена: 2014