Гайманівський Олександр Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гайманівський Олександр Миколайович

ГАЙМАНІ́ВСЬКИЙ Олександр Миколайович (06. 04. 1886, с. Хмільниця Черніг. губ., нині Черніг. р-ну Черніг. обл. – 1963, Прага) – військовий і громадський діяч, правознавець. Сотник Армії УНР. Навч. на мед., від 1908 – на правн. ф-тах Ун-ту св. Володимира у Києві. З поч. 1-ї світ. війни призваний до рос. армії. У 1916 склав іспит при Демидів. юрид. ліцеї (м. Ярославль, Росія) й отримав свідоцтво про закінчення фахової юрид. освіти. У березні 1917 закін. Олександрів. військ. школу (Москва). Відтоді – в укр. війську. Брав участь у формуванні військ. мін-ва УНР, був пом. нач. інспектор. відділу Гол. штабу УНР (листопад 1917 – квітень 1918). У 1918 – урядовець цивіл. департаменту Держ. Сенату. Під час антигетьман. повстання мобілізов. до респ. війська. Оборонець Надзвич. суду для розгляду справ заарешт. отаманів О. Палієнка, Й. Біденка, Святненка, І. Семесенка і полковника Яценка. Від квітня 1920 служив у Волин. дивізії; від 1920 на еміграції у Польщі, від 1922 – у Чехо-Словаччині. Закін. ф-т права і сусп. наук УВУ в Празі, де 1927 габілітувався на доц., 1934 – на проф. Викладав церк. право, карне право, право Зх. Європи і карний процес у цьому Ун-ті. Водночас у 30-і рр. був зав. укр. відділу Слов’ян. б-ки у Празі. 1945 заарешт. органами рад. контррозвідки й депортований у Москву. Відбував покарання в таборах Сибіру. 1957 повернувся до Праги, однак через хворобу не брав участі в укр. громад. роботі. Відіграв значну роль у реабілітації полковника П. Болбочана.

Пр.: Замітки до біографії та бібліографії проф. О. Ф. Кістяковського. Прага, 1930; Нарис публічного міжнародного права. Подєбради, 1938 (співавт.); Замітки до характеристики головних рис українського права доби Руської Правди. Прага, 1939.

Літ.: J. Vacek та ін. Práce ruské, ukrajinské a běloruské emigrace vydané v Československu 1918–1945. Praha, 1996; Беднаржова Т., Янчик Ф. Українські могили в Чехії. Прага, 2002; Сідак В., Осташко Т., Веронська Т. Полковник Петро Болбочан. Трагедія українського державника. К., 2004.

ДА: Центр. держ. архів вищих органів влади і упр. України. Ф. 3795, оп. 1, спр. 863, арк. 9, 11, 13, 13 зв., 15 зв., 16, 17.

Р. М. Коваль

Стаття оновлена: 2006