Гайсин

ГА́ЙСИН — місто Він­ницької області, райцентр. Знаходиться на р. Соб, за 100 км на Пд. Сх. від обл. центру. Залізнична ст. Авто­станція. Площа 9,6 км². Насел. 25 640 осіб (2001, складає 99,5 % до 1989), пере­важно українці. Історія Г. роз­починається на­прикінці 16 ст., коли тер. сучас. міста (Гальщина) даровано польс. королем Тромчинському, який збудував замок. Спочатку поселе­н­ня називалося Гальшин, назва якого походить від польс.-литов. назви лісництва (край був вкритий густими лісами). За ін. даними, Г. від­родився на місці знищеного поселе­н­ня з на­звою, що походила від імені прасловʼян. бога вирію і поту­сторон. світу Гайтосира, символом якого був птах у небі. Серед багатьох назв лелек є і «гайтосир» (давній герб Г. — крило на фоні блакит. неба). 1600 став центром місц. староства і включений у пере­пис насел. пунктів Брацлав. воєводства. Того ж року замок з навколиш. землями за королів. привілеєм при­дбав шляхтич Свєрський. 1615 Г. пере­йшов до Д. Рожинської. 1621 польс. король Сиґізмунд ІІІ подарував Гальшин за хоробрість у війні з турками шляхтичу Я. Дзержку. На 1622 насел. складало 822 особи. Жит. брали участь у пов­ста­н­нях К. Косинського, С. Наливайка. Під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького належав до Вінн. полку (на межі з Уман. полком), побл. Г. загін І. Богуна знищив польс. корол. загін. 1659 поселе­н­ня пере­йшло у власність М. Булиги. 1663 Ю. Хмельницький у Г. склав перед козац. старшиною геть­ман. клейноди. За Андрусів. мирним договором (1667) залишився у складі Польщі. 1672–99 — у складі Туреч­чини. На­прикінці 17 — поч. 18 ст. належав до зони від­родже­н­ня козацтва на Прав­обереж. Україні. 1744 Г. отримав Маґдебур. право. 1761 гайдамац. загін Я. Письмен­ного роз­громив гарнізон Г. У 2-й пол. 18 ст. пере­творено на повіт. центр, брав участь у русі міст Прав­обереж­жя за збереже­н­ня міських привілеїв. Насел. під­тримало пов­ста­н­ня Коліївщини (1768). Від 1775 Г. — у власності А. Ледуховського, від 1789 — Ф. Потоцького. За 2-м поділом Польщі 1793 містечко у складі Прав­обереж. України ві­ді­йшло до Рос. імперії. Від 1795 — центр Гайсин. округу Брацлав. намісництва, від 1797 — повіт. місто Поділ. губ. У 19 — на поч. 20 ст. зро­стало екон. значе­н­ня Г. Він пере­творився на центр пере­робки с.-г. сировини (цукор, тютюн). 1845 у Г. побудовано шовк. комбінат. 1806 у Г. був роз­таш. сівер. драгун. полк, в якому служив укр. письмен­ник І. Котляревський. На 1840 насел. складало 4,9 тис. осіб, на 1859 — 9,2, на 1897 — 9,4, на 1911 — 13,2. У 1899 прокладено залізницю. На­прикінці 1850-х рр. у Г. працював 421 цеховий ремісник, існувало 35 майстерень, пере­важно гончарських і шевських. У МУНДМ зберігається колекція мисок і полумисків з Г. 1-ї третини 20 ст., які декоровані під­полив. контур. роз­писом, виконаним яскраво-зеленим, білим і чорним ангобами на брунатно-вохристому тлі. Осн. мотиви декору («косиці», «сосонки», «квіти», «карбики», «кривульки» тощо) трактуються екс­пресивно-динамічно. Напередодні 1-ї світової війни у Г. працювало 36 під­приємств (970 робітників), які щороку виробляли продукції на 2 млн 526 тис. крб. За часів укр. революції 1917–21 Г. пере­бував у зоні селян. пов­стан. рухів. Від 1923 — окруж. центр Тульчин. округу, від 1925 — райцентр. Під час нім.-фашист. окупації (25 липня 1941 — 14 березня 1944) нацисти роз­стріляли у Г. 3 тис. мирних жит., насел. зменшилось до 9,4 тис. осіб. Діяв нім. табір для військовополонених. Гол. пром. під­приємства: держ. під­приємства — «Спирт. завод», «Лісгоспзаг»; ТОВи — «Авеста», «Гайсин. мʼясокомбінат», «З-д продтоварів»; швейні ф-ки — «Віта», «Подолянка»; дочірні під­приємства ВАТ «Хліб­пром» — «Гайсинхліб», «Комбінат хлібо­продуктів»; 5 автотранс­порт. під­приємств. У місті — мед. коледж, 6 дитсадків, навч.-вироб. комплекс (школа-інтернат-гімназія; памʼятка архітектури, поч. 20 ст.), 7 заг.-осв. шкіл; 2 поліклініки, СЕС, 3 лікарні; нар. музей воїнів-ветеранів Афгані­стану, Гайсинщини крає­знавчий музей; Будинок культури, кінотеатр, 2 б-ки, школа естет. вихова­н­ня дітей, Будинок школярів та молоді (памʼятка архітектури, поч. 20 ст.); ДЮСШ; парк культури та від­починку ім. Б. Хмельницького; від­діл. 10-ти банків. Знаходиться музей-садиба Г. Танцюри — етно­графа, фольклориста і педагога, який жив і працював у Г. При рай. Будинку культури функціонують нар. аматор. колективи: кіностудія, духовий оркестр, театр, тріо «Гайсинчанка», хор ветеранів, хоровий колектив. Виходить г. «Трибуна праці». Реліг. громади: УПЦ МП, РКЦ, євангел. християн-баптистів, свідків Єгови, християн віри євангельської, про­гресивного юдаїзму. Видатні уродженці: чл.-кор. АН СРСР Л. Бергельсон, д-р медицини В. Високович, д-р істор. н. Л. Бєсов, д-р тех. н. Л. Левандовський; художники М. Павлюк та А. Чебикін, майстер худож. різьбле­н­ня на дереві Ю. Дяченко; хоровий диригент Д. Балацький, засл. арт. України М. Голючек, нар. арт. УРСР В. Зарков; спортс­мен (сучасне пʼятиборство) В. Пічужкін; Герої Рад. Союзу О. Пироговський, С. Пономарчук та ін.

Літ.: Кривко П. С. Гайсин. О., 1973.

У. П. Калита

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю