Гайчук Василь Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гайчук Василь Павлович

ГАЙЧУ́К Василь Павлович (21. 06. 1955, Київ) – живописець. Син Т. Гайчук-Раздорської і П. Гайчука, чоловік Т. Гайчук-Білоусової. Закін. Респ. художню школу ім. Т. Шевченка (Київ, 1970). Працює реставратором у МТМК (від 1981). Персон. виставки – у Києві (1996, 2006). Автор станк. картин, виконаних у своєрід. техніці поєднання живопису з елементами графіки й колажу. Через конкретику ретельно прописаних деталей передає фантаст. відчуття занурення в істор. минуле країни, міста, вулиці. Тяжіє до міфологізації примітивіст. типу. Роботи зберігаються у Харків. ХМ, Театр. музеї ім. О. Бахрушина (Москва).

Тв.: «Єретик» (1979), триптих «Скіфський постріл» (1980), «Даждьбог» (1981), «Олег біля стін Константинополя», «Сага» (обидва – 1982), «Одеська молдаванка», «Пам’яті Н. Піросмані» (1985), «Талліннська кав’ярня», «Старий Київ», «Старий Поділ», «Подільські історії» (усі – 1990), «Апі – праматір скіфів», «Руни», «Зустріч на вулиці» (усі – 1999), «Людина дощу», «Корабельний тесляр», «Коридор» (усі – 2004).

Літ.: Сулименко С. Як бути з… «мистецтвом небуття?» // Ранок. 1989. № 8; Голуб О. Мистецький пошук Гайчуків // Час. 1996, 15 листоп.; Її ж. Острые углы и плавные линии ментальных экспрессий // ЗН. 1997, 18 окт.

О. Є. Голуб

Стаття оновлена: 2006