Гак Анатоль
Визначення і загальна характеристика
ГАК Анатоль (справж. — Антипенко Іван Якович; ін. псевд. і крипт.: Оса, Антоша Ко, Мартин Задека, Ко. А.; 20. 06. 1893, побл. військ. слободи Гуляйполе, нині місто Запоріз. обл. — 04. 12. 1980, м. Філадельфія, США) — письменник, журналіст. Член «Плугу» (1922), СПУ (у 30-х рр.). Навч. у Київ. ІНО (1919–20; залишив через хворобу). 1913–14 був заарешт. та ув’язн. у Катеринослав. тюрмі (нині Дніпропетровськ) як «неблагонадійний». Закін. школу прапорщиків (1914). Під час 1-ї світової війни воював у складі рос. армії, був кор. г. «Воин-гражданин». Після війни працював у ред. період. видань Одеси, Києва (г. «Громада», 1917–24 — г. «Вісті»), Харкова. Дебютував віршем «Про правду та кривду» у київ. г. «Рада». Писав у гуморист.-комед. стилі проз. та драм. твори, поезію. Видав зб. фейлетонів «Куркуль» (1924), «Лопанські раки» (Х., 1925; російською мовою — Ленинград, 1926), зб. гуморесок «Веселі рядки» (К., 1925), «Радіо-інваліди» (1926), «Свиняче сальдо» (1927), «Головбухова голова» (1928), «Роман з партійкою» (1928), «Полотняні дзвони» (1929), «30 гуморесок», «Паразити під мікроскопом» (обидві — 1930); зб. нарисів про будівництво Дніпрельстану «Бетон наступає» (К., 1930). Г. працював і для театру. Його комедії «Студенти» (поставл. 1922 у Київ. драм. театрі ім. М. Заньковецької; опубл. — Х., 1925), «Людина в окулярах» (поставл. 1925 там само), п’єса «Родина пацюків» (опубл. 1928), драма «Робітниця Юля» (надрук. у серії «Сільський театр») йшли з успіхом на сценах театрів України. 1933 через переслідування укр. письменників літ. діяльність тимчасово припинив. Під час нім. окупації друкував статті у харків. г. «Нова Україна». 1943 виїхав до Німеччини (м. Новий Ульм), де працював ред. г. «Українські вісті», видав зб. фейлетонів «Міжплянетні люди» (1947), «На двох трибунах» (1966), а також кн. спогадів «Від Гуляй-Поля до Нью-Йорку» (1973; про літ. життя в Україні між двома світ. війнами).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
