Галайда Ілля Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Галайда Ілля Павлович

ГАЛА́ЙДА Ілля Павлович (01. 08. 1931, с. Чертіжне, округ Меджилабірці, нині Словаччина) – український письменник, педагог і художник у Словаччині. Чл. НСПУ (1995). Канд. філол. н. (1972). Від 1952 навч. у Карловому (Прага), Київ., Саратов. (РФ) ун-тах, закін. Моск. ун-т (1958). Працював ред. ж. «Дружно вперед», «Дукля» (1958–60); від 1960 – викл., 1976–96 – доц. каф. рос. літ-ри Пряшів. ун-ту. Дебютував у колект. зб. «Восьмеро» (Пряшів, 1963). Згодом вийшли зб. віршів «Спалахи» (1974), «Спрага серця і землі» (1981), «Безсоння» (1986), «Гори, сині гори» (1990), «Балада про сонце» (1991), «Печаль моя повсякденна» (1994), «Журавлиний клич» (1998), «Тривогами дорога стелиться», «Очищення словом» (обидві – 2001); зб. оповідань «Коли йдуть дощі» (1980), «Ще співає жайворонок» (1989; усі – Пряшів). Пише укр. і рос. мовами, перекладає зі словац. мови. Автор літ.-крит. статей про М. Лермонтова, М. Горького, М. Некрасова, Ф. Достоєвського, О. Довженка, І. Мацинського, Ф. Лазорика, О. Фаринича, С. Гостиняка та ін. Г.-художник створює мініатюрні пластики та скульптури з дикоростів, які експонувалися у Свиднику (1976, 1996), Меджилабірцях, Требішеві (1993; усі – Словаччина).

Літ.: Кундрат Ю. Дружня розмова з приводу ювілею: До 65-річчя з дня народження Іллі Галайди // Нове життя. Пряшів, 1996, 2 серп.; Неврлий М. Поезія тривожного світу // Дукля. 2002. № 3.

О. В. Мишанич

Стаття оновлена: 2006