Красне - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Красне

КРА́СНЕ – село Тиврівського району Він­ницької області. Підпорядк. Но­­воміс. сільс. раді. Знаходиться на правому березі р. Краснянка (притока Південного Бугу; на лівому – с. Нове Місто), за 45 км від обл. центру та за 15 км від райцентру. Пл. 2 км2 . Насел. 1110 осіб (2001), переважно українці. К. вперше згадується в писем. джерелах 14 ст., коли воно перебувало в складі Великого князівства Литовського. Його історія тісно пов’язана з с. Нове Місто, яке наприкінці 18 ст. стало передмістям. У 15 ст. тут вже існував укріплений замок. Після Люблін. унії 1569 К. відійшло до Польщі. Тоді ж почало відігравати значну роль в екон. житті Тиврівщини, входило до Брацлав. пов. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, повстан­ні С. Палія 1702–04, гайдамац. русі. 1648–51 – сотенне м-ко Брацлав. полку. За Зборів. реєстром від 16 жовтня 1649 Краснян. сотня мала 280 козаків, нею командував Г. Лата. У лютому 1651 у м-ку відбулися бої між козаками брацлав. полку під командуванням полковника Д. Нечая та польс. військом під командуванням корон. гетьмана М. Калиновського і брацлав. воєводи С. Лянцкоронського. На той час побл. К. проходив кор­дон з Річчю Посполитою. Д. Нечай прибув сюди 9(19) лютого, знаючи про загрозу нападу, він попередньо віддав наказ збира­тися тут своїм сотням. Наступ. дня на світанку підійшов польс. авангард, який відразу увірвався до м-ка, оскільки сторожа прийняла жовнірів за козаків. У ході жорстокого бою козакам вдалося відтіснити жовнірів, але у цей час з’явилися осн. сили польс. армії. Не витримуючи на­тиску, козаки змушені були відступити до замку. Після того, як у одній з контратак смертельно поранено Д. Нечая (похов. між К. і с. Черемошне Тиврів. р-ну, встановлено пам’ят. знак), оборону К. очолив Г. Кривенко. Відтоді протягом двох днів захисникам вдалося відбити низку штурмів. У ніч на 12(22) лютого після невдалого прориву кількасот козаків поляки увірвалися до замку та до ранку ним оволоділи. Усі козаки та міщани, зо­крема жінки та діти, були вбиті, а м-ко спалене. К. і замок зазна­ли також знач. руйнувань 1765 після нападу гайдамак. Тут зда­вна, окрім українців, мешкала значна кількість євреїв і поляків. Після 2-го поділу Польщі 1793 – у складі Рос. імперії. У 19 – на поч. 20 ст. – м-ко Ямпіл. пов. По­діл. губ. На поч. 20 ст. мешкало бл. 2,8 тис. осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Існува­ло євр. ґетто. 1941 нім. десант з дзвіниці костелу розстріляв бл. 300 рад. воїнів, які відступали. Нині працює підпр-во «Агромаш», яке виготовляє ґрунтообробну с.-г. техніку. У К. – заг.-осв. школа, дитсадок; Буди­нок культури, б-ка; амбулаторія, лікарня соц. типу для постій. і тимчас. проживання. Далеко за межами села став відомим жін. вокал. колектив «Калина». Діє реліг. громада РКЦ. Встановлено меморіал Слави воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни.

Літ.: Апанович Е. М. Исторические места событий освободительной вой­ны украинского народа 1648–1654 гг. К., 1954; Сигидин М. В. Про загибель Данила Нечая // УІЖ. 1992. № 6.

В. І. Благун

Стаття оновлена: 2014