Галицька битва - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Галицька битва

ГА́ЛИЦЬКА БИ́ТВА – стратегічна наступальна операція, проведена 5(18) серпня – 8(21) вересня 1914 у ході Першої світової війни військами російського Південно-Західного фронту (командувач – генерал М. Іванов). Метою Г. б. був розгром австро-угор. військ і оволодіння Галичиною. На фронті від Вісли до Румунії (понад 400 км) рос. військам 3, 4, 5 і 8-ї армій (70 дивізій) протистояли 2, 3 і 4-а австро-угор. армії (56 дивізій). На поч. операції у р-ні міст Краснік і Томашув-Любельскі (нині обидва – Польща) рос. війська пн. крила фронту зазнали поразки і відступили до Любліна. Водночас головні сили – армії генералів М. Рузського та О. Брусилова – здійснили Галицько-Львів. операцію, розгромили побл. міст Золочів і Перемишляни (нині обидва – Львів. обл.) армію генерала Р. фон Брудермана і, розвиваючи успіх, завдали поразки військам генерала Е. Бьойм-Ермоллі. У подальшому росіяни зайняли Львів, вийшли на р. Сян і карпат. перевали, оточили фортецю Перемишль. Втрати австро-угор. армії склали 336 тис. вбитими і 120 тис. полоненими, рос. армії – 277 тис. вбитими і полоненими. У результаті операції були зайняті Галичина і Буковина, з яких утворено генерал-губернаторство на чолі з Г. Бобринським. Рос. адміністрація відразу розгорнула наступ на укр. інституції, зокрема УГКЦ, здійснювала масові депортації місц. населення у Росію.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2006