Галицька Соціалістична Радянська Республіка

Визначення і загальна характеристика

ГА́ЛИЦЬКА СОЦІАЛІСТИ́ЧНА РАДЯ́НСЬКА РЕСПУ́БЛІКА (ГСРР) — маріонеткове територіальне утворе­н­ня. Проголошена 15 липня 1920 декларацією тимчас. рад. уряду Сх. Галичини — Галиц. рев. комітетом (Галревкомом) на частині зх.-укр. земель під час польс.-рад. війни 1920. Створе­н­ня ГСРР було ін­спіроване ззовні, за директивами з Москви і під без­посеред. керівництвом В. Леніна. Місцем пере­бува­н­ня Галревкому (голова — В. Затонський, за­ступник голови — М. Баран, серед ін. чл. — А. Бараль, М. Левицький), сформованого 8 липня 1920 у Харкові на спільному засі­дан­ні Галиц. організац. комітету КП(б)У і політбюро ЦК КП(б)У, став Тернопіль. До складу ГСРР (тер. сучас. Терноп. і частини Львів. обл.) уві­йшли 16 повітів, повністю зайнятих Червоною армією (Бережанський, Борщівський, Бродівський, Бучацький, Гусятинський, Заліщицький, Збаразький, Зборівський, Золочівський, Під­гаєцький, Рогатинський, Скалатський, Сокальський, Теребовлянський, Тернопільський, Чортківський), і 4 — частково (Бібрський, Камʼянко-Струмилівський, Пере­мишлянський, Радехівський). Для упр. на місцях Галревком формував повітові ревкоми, однак фактично всі ключові пита­н­ня вирішувало військ. командува­н­ня.

Проголошуючи ГСРР, Галревком заявив, що цей акт є тимчасовим. Пита­н­ня про подальше існува­н­ня Сх. Галичини та її взаємовід­носини з УСРР і РРФСР остаточно повинен був вирішити перший зʼїзд рад робітн. і селян. депутатів, який перед­бачалося не­вдовзі скликати. Вважаючи себе найвищою виконав. владою до зʼ­їзду рад, Галревком своїми декретами скасував органи влади, закони та по­станови Польс. держави і всіх ін. поперед. режимів на терені Сх. Галичини; ліквідував приватну власність на ф-ки, заводи, банки, оголосивши їх заг.-держ. власністю; декларував конфіскацію поміщиц., монастир. і церк. земель та пере­дачу їх селянам; за­провадив заг. трудову повин­ність, 8-годин. робочий день; проголосив заг. і рівне виборче право, право трудящих на працю, освіту та соц. забезпече­н­ня, від­окремле­н­ня церкви від держави і школи від церкви, рівноправність громадян усіх національностей тощо. Офіц. мовами було ви­знано укр., польс. та іврит.

Незаможні місц. жителі спочатку з радістю зу­стрічали червоноармійців і активно обирали своїх пред­ставників до нових органів влади — сільс., міських і повіт. ревкомів, проте незабаром само­управні реквізиції, здійснювані військ. під­роз­ділами у селах, оподаткува­н­ня госп-в за нац. ознакою, ре­пресії чекістів тощо викликали обуре­н­ня населе­н­ня. Намічені декретами заходи так і не були здійснені, оскільки вже через декілька тижнів частини Червоної армії почали від­ступати під натиском польс.-укр. частин. Однак крах ГСРР був спричинений не тільки ходом війни, а й форсованими діями нового уряду та місц. органів влади краю, спрямованими на реалізацію лозунгу керівництва РКП(б) про пере­несе­н­ня соц. революції і рад. влади у Європу. ГСРР існувала до кінця вересня 1920, коли війська Польщі знову окупували тер. Сх. Галичини. Галревком, повітові та міські комітети фактично припинили свою діяльність 21 вересня 1920, а їх працівники від­ступили разом із частинами Червоної армії. Сам Галревком формально існував до укладе­н­ня Ризького миру 1921.

Літ.: Колодій Б. Галицька Соціялістична Радянська Республіка. Л.. 1932; Кульчицький В. Галицька Радянська Республіка. Л., 1965; Тищик Б. Галицька Соціалістична Радянська Республіка. Л., 1970; Верига В. Галицька Соціялістична Совєтська Республіка (1920 р.). Нью-Йорк; Торонто; Париж; Мельбурн, 1986.

В. П. Капелюшний, М. Р. Литвин

Завантажити статтю