Галич давній - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Галич давній

ГА́ЛИЧ давній – давньоруське місто; археологічна пам’ятка на території сучасної Івано-Франківської області. Місто виникло на основі кількох городищ із посадами, розташ. у межиріччі Дністра та його приток, що у 12–13 ст. були об’єднані в одну міську систему. Центр. городище з кафедрал. Успен. собором та княжими палатами, укріплене валами і ровами, знаходилось над р. Луква (притока Дністра) на місці сучас. с. Крилос Галиц. р-ну. Перша писемна згадка про Г. (датована 899) належить нотарію угор. короля Бели IV і вважається міфічною. Ін. літописні згадки позначено 1140–41, коли князь Володимирко Володаревич переніс сюди свою столицю із Перемишля. 1199 волин. князь Роман Мстиславич об’єднав Галиц. і Волин. князівства в одну державу – Галицько-Волин. князівство із столицею в Г. У 12–13 ст. на тер. міста було бл. 30-ти білокам’яних храмів. Залишки їхніх фундаментів, архіт. деталей, високохудожні глиняні плитки, що покривали підлогу, засвідчують високу майстерність зодчих галиц. архіт. школи. До сьогодні збереглася церква св. Пантелеймона (нині с. Шевченкове Галиц. р-ну). Знач. розквіту місто набуло в 2-й пол. 12 – 1-й пол. 13 ст. за князювання Ярослава Володимировича, Романа Мстиславича, Данила Галицького. На той час Г. став визначним екон., політ. і культур. центром. Тут розвивалися ремесла, торгівля, велося велике цивіл. і церк. буд-во, складено Галицько-Волин. літопис. 1241 укріплення Г. зруйновано монголо-татарами. Столиця Галицько-Волин. князівства, ймовірно, була перенесена в Холм, а Г. залишився центром Галиц. єпархії.

У ході археол. дослідж. Г., які почалися в 50-х рр. 19 ст., встановлено, що на його тер. знаходилось кілька давніх поселень, починаючи з трипіл. культури 4 тис. до н. е. У 8–9 ст. тут існували слов’ян. поселення, а від 10 ст. – укріплені городища, зокрема центральне на Крилоській горі. Під час дослідж. оборон. споруд виділено 3 хронол. етапи в буд-ві міста: 10, 12–13 та 14–18 ст. В урочищі Карпиця розкопано фундаменти церкви Спаса. На Замковій горі в сучас. м. Галич під руїнами замку старости 14–18 ст. відкрито давньорус. городище 11–13 ст. На городищах та їхніх посадах, а також бояр. дворах виявлено численні житла міщан, збуд. із дерев’яних плах, і ремісничі майстерні, зокрема ювелірні, залізоробні, ковальські, гончарні, каменеобробні. Кілька ювелір. монастир. майстерень відкрито на Золотому тоці. Археол. матеріали розкопок зберігаються в експозиції та фондах історико-краєзнав. музею Нац. заповідника «Давній Галич».

Літ.: J. Pelenski. Halicz w dziejach sztuki średniowiecznej na podstawie badań archeologicznych i źródeł archiwalnych. Kraków, 1914; Гачковський Л., Хмілевський Я. Княжий Галич. Станіслав, 1938; Пастернак Я. Старий Галич. Л., 1944; Ауліх В. З історії долітописного Галича // Дослідж. з слов’яно-рус. археології. К., 1976; Фіголь М. Мистецтво стародавнього Галича. К., 1997; Баран В., Томенчук Б. Підсумки археологічних досліджень Галицької археологічної експедиції в 1991–1996 рр. // Галич і Галиц. земля. Ів.-Ф.; Галич, 1998; Галицько-Волинський літопис: Дослідження. Текст. Коментар. К., 2002.

В. Д. Баран

Стаття оновлена: 2006