Галич Юрій Ілліч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Галич Юрій Ілліч

ГА́ЛИЧ Юрій Ілліч (28. 02. 1952, м. Керкі, Туркменістан) – живописець. Чл. НСХУ (1990). Закін. Харків. худож.-пром. ін-т (1974; викл. С. Бесєдін, А. Константинопольський). Працює у ньому (нині академія дизайну та мист-в): ст. викл. каф. живопису (1993–2003). На твор. роботі. Учасник всеукр. і зарубіж. виставок від 1978. Персон. – у Харкові (1990), Ніжині (Черніг. обл., 1993). Для твор. манери характерний широкий пастоз. мазок. Зображувані об’єкти випромінюють світло. Картини насичені внутр. енергією. Роботи зберігаються у Ніжин. краєзнав. музеї, Харків. ХМ.

Тв.: «Бабине літо» (1989), «Травневий сад», «Пробудження» (обидва – 1990), «У Седневі», «Зимова казка», «Седнів. Ранок», «Седнів. На майдані», «Стрічень», «Пейзаж стародавнього міста», «Біла Церква» (усі – 1992), «Подих весни» (1995), «Весняна пісня» (1996), «Біля греблі» (1997), «На теплого Олекси» (2003), «Козацька церква», «Осоння» (обидва – 2005).

Літ.: Бурмака В. Дерева Ю. Галича // Панорама. 1996. № 19.

В. В. Мизгіна

Стаття оновлена: 2006