Галіп Теодот Мелетійович

ГАЛІ́П Теодот Мелеті­йович (псевд. і крипт.: Немирич, Gracchus, Т. Г., Ф. Г., Ф. М. Г. та ін.; 19. 06. 1873, с. Волока, нині Вижниц. р-ну Чернів. обл. — 06. 04. 1943, м. Брно, нині Чехія) — громадсько-політичний діяч, письмен­ник. Закін. Чернів. університет (1898, д-р права). Працював адвокатом у Чернівцях. Голова Союзу Січей на Буковині (1904–14), спів­засн. і голова (1906–18) Укр. радикальної партії Буковини, видавець і ред. г. «Народна справа» (1907–08) і «Громадянин» (1909–10). У 1911 обраний депутатом до Буковин. сейму. Під час 1-ї світової війни служив у австр. армії. Після окупації Буковини Румунією на­прикінці 1918 пере­їхав до Києва, де працював у МЗС УНР. Входив також до Укр. Нац. Ради ЗУНР у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Згодом — у складі дипломат. місії УНР в Римі, після ліквідації якої 1921 пере­їхав до Відня. Від 1923 — адвокат у Хусті (нині Закарп. обл.). 1939 ви­їхав до Брно. Викладав карне право в УВУ в Празі. Об­стоював ідею соборності України, ви­ступав проти австр. москвофільства. Перші вірші Г. публікував від 1891 у проросій. ви­да­н­нях «Бесѣда» і «Православная Буковина», від 1894 — в укр. ж. «Зоря», г. «Буковина». Автор повісті про буковин. студентство «Перші зорі» (Чц., 1895), повісті-хроніки нац.-визв. змагань на Буковині «Нерівна гра» («Канадійський фармер», 1928, ч. 28–36), з життя буковин. села «Панки і під­панки» («Час», 1937, 5 січня — 10 лютого), мемуарів «З моїх споминів» («Краківські вісті», 1943, 7 березня — 14 квітня), зб. віршів «Думки та пісні» (Чц., 1901), «Дика рожа» (Станіслав, 1919), лірич. циклу «Хризантеми» («Назу­стріч», 1934). Поезія Г. вирізняється тяжі­н­ням до філософем, метафоричністю, досконалою інструментовкою вірша. На реаліст. основі творчості Г. по­значився вплив народнопоет. традиції, тогочас. модерніст. шукань.

Завантажити статтю