Галкін Володимир - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Галкін Володимир

ГА́ЛКІН Володимир (1872 – 1921) – військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Микол. академію Генштабу, служив у рос. армії. Під час 1-ї світ. війни – начштабу дивізії. В укр. армії від 1917. Після падіння уряду гетьмана П. Скоропадського деякий час служив у Червоній гвардії. Наприкінці квітня 1920 на чолі Чорномор. коша перейшов на бік військ УНР, що перебували в більшов. тилу, брав участь у подальших боях польс.-укр. війська проти більшовиків. Перебував у таборах для інтернованих в Пикуличах, Ченстохові, Тарнуві (усі – Польща). Після створення у лютому 1921 Повстан.-партизан. штабу, що готував похід в Україну, в серед. 1921 направлений у Київ для налагодження контактів із Центр. повстан. ком-том, де був заарешт. Знайдені при ньому документи стали для рад. уряду приводом до висловлення нот протесту Польщі щодо порушення умов Брест. мир. договору. Після закінчення слідства розстріляний.

Літ.: Колянчук О. Увічнення нескорених. Українські військові меморіали 20–30-х рр. ХХ ст. у Польщі. Л., 2003.

О. М. Колянчук

Стаття оновлена: 2006