Красний Луч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Красний Луч

КРА́СНИЙ ЛУЧ (до 1920 – Криндачівка) – місто об­ласного значення Луганської області. Краснолуц. міськраді під­­порядк. Вахрушів. (м. Вахруше­ве, смт Садово-Хрустальненський, с-ще Трубний), Міусин. (м. Міу­синськ, села Корінне, Ліс­­не, Но­во­єлизаветівка), Петров. (м. Пе­­тров­ське, смт Федорівка, с-ща Бут­­кевич, Вергулівське, с. Воскресенівка) міські та Запоріз. (смт За­поріжжя, с. Артема, с-ще Комен­дантське), Софіїв. (смт Грушове, Софіївський, с-ще Да­видівка), Хрустальнен. (смт Хрустальне, Княгинівка, с-ще Хрустальний), Штерів. (смт Ште­рівка) селищні ради. Лежить на пд. схилах Донецького кряжа, знаходиться за 110 км від Донецька, за 62 км від обл. центру та за 50 км від вузл. залізнич. ст. Дебальцеве. Територією, яка підпорядк. Крас­нолуц. міськраді, протікають 3 річки, найбільша – Міус (впадає в Азовське море). Межує з Антра­цитів., Лутугин. і Перевал. р-нами Луган. обл., на Пд. і Пд. Зх. – з До­­нец. обл. Її пл. 154 км2 . Насел. міськради 145 129 (2001, складає 83,6 % до 1989), К. Л. – 94 875 (83,8 %; українців – 49,2 %, росіян – 46,1 %, білорусів – 1,1 %) осіб. Залізнична станція. Тер. сучас. Краснолуччини була заселена вже в епоху пізньої бронзи (кін. 2 – поч. 1 тис. до н. е.), про що свідчать археол. знахідки. Ви­никнення міста пов’язане з початком видобування вугілля. Пер­­ші поселення тут з’явилися наприкінці 17 ст. Офіційно роком заснування К. Л. вважається 1895. На рік раніше підприємець П. Говоров відкрив на тер. ниніш. міста перше вугіл. підпр-во «Бо­ківський і Княгининський ан­­тра­цит». Воно розташовувалося на землях, які належали Є. Крин­да­чу та Г. Бокову. 1900 прокладе­но залізничну гілку довж. 12,5 верст, яка з’єднала навколишні вугіл. підпр-ва з залізнич. ст. Штер­ів­ка. Згодом виникла залізнична ст. Криндачівка, а побл. неї – робітн. с-ще з однойм. назвою. За адм. поділом того часу Крин­дачівка входила до Новопавлів. волості Таганроз. округу облас­ті Війська Донського. 1909 у ній налічувалося бл. 15 тис. робітників і службовців, щоріч. видобуток антрациту складав 20 млн пудів. 1913 у Криндачівці діяло 18 шахт. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1926 – місто. Жит. зазнали сталін. репресій. У 1930-х рр. функціонували гірн. технікум, 13 заг.-осв. шкіл (1 – з укр. мовою викладання), 19 дит­садків; Палац культури; 2 лікарні, поліклініка. Наприкінці жовтня 1941 за декілька км від міста по р. Міус зайняли оборонні рубежі 383-я і 395-а стрілец. шахтар. дивізії 18-ї армії Пд. фронту. Піс­­ля запеклих боїв вони вимушені були відступити на Сх., і 18 липня 1942 К. Л. окупували нім.-фа­шист. війська. Нацисти організували в місті 4 концентрац. та­бори. 1 вересня 1943 К. Л. виз­волили війська 166-го укріпрайону 51-ї армії Пд. фронту. На фронтах 2-ї світ. війни воювало 8 тис. краснолучан. 1965 на міс­ці, де від кін. жовтня 1941 трима­ли оборону, а влітку 1943 зломили опір нім. військ рад. війська, засн. Краснолуцький музей бойової слави шахтарів на річці Міус.

1939 мешкало бл. 59,3 тис., 1959 – 93,8 тис., 1979 – 105,9 тис. осіб. Нині у місті працюють підпр-ва: вугіл. галузі – шахти ім. г. «Известия», «Княгининська», «Краснокутська», «Краснолуцька», «Міусинська», «Новопавлів­ська», збагачув. ф-ка ім. г. «Известия» держ. підпр-ва «Донба­с­антрацит», гірн.-збагачув. ф-ка «Краснолуцька»; маш.-буд. – Краснолуц. маш.-буд. з-д, Крас­нолуц. ремонтно-мех. з-д держ. підпр-ва «Донбасантрацит»; харч. – Краснолуц. хлібокомбінат; легкої пром-сті – «Крамо»; з оброблення металу – «Шахт­реммаш». У м. Петровське – Пет­ровське казенне хімічне об’єд­нання ім. Г. Петровського. У К. Л. – 2 г-зії, 15 заг.-осв. шкіл, 2 спеціаліз. середні школи, вечірня школа, міжшкіл. навч.-вироб. комбінат, 2 ДЮСШ, Палац творчості дітей і юнацтва, 15 дошкіл. закладів; кінозал, 20 б-к, 19 закладів культури клуб. типу, 5 Будинків культури, Центр дозвілля, 5 початк. мист. навч. закладів; 6 лікарень, стоматол. поліклініка, амбулаторія, 6 здоровпунктів. Виходить г. «Крас­­ный Луч». Під охороною держави перебуває 32 пам’ятки історії, 59 – археології, 16 – монум. мист-ва, 33 – арх-ри. Реліг. громади: УПЦ МП (5), УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ, мусульман, юдеїв, протес­тантів (11; євангел. християн-бап­тистів – 3, християн віри єван­гель­ської – 2, адвентистів сьомо­го дня – 1). Серед видат. урод­жен­ців – Герої України промисловці Г. Астров-Шумилов і Т. Мол­­чанова; фахівець у галузі виноробства, чл.-кор. НААНУ В. Загоруйко, фахівець у галузі автоматики А. Литвинов, археолог С. Братченко, економіст О. Бур­­бело, соціолог О. Злобіна, лікар-педіатр І. Єршова, військ. лікар А. Котуза, провізор В. Ша­­повалова; художники Б. Козлов­ський, П. Коломойцев, О. Фоменко; піаніст, нар. арт. України А. Кухарев, брати композитори, засл. діячі мист-в України Анатолій і Михайло Шухи; спортсмени В. Колесник (метання молота), А. Коньков (футбол), О. Ку­­черенко (греко-рим. боротьба); Герой Рад. Союзу Л. Осипенко.

Літ.: Макеев Г., Мезеря А. Красный Луч: Путеводитель. Д., 1980; 1984; Ме­зеря А. Красный Луч – 100 лет (1895–1995): Краткий истор.-краевед. очерк. Красный Луч, 1995.

В. Г. Макєєв

Стаття оновлена: 2014