Галофіти - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Галофіти

ГАЛОФІ́ТИ (від грец. ἅλς (ἁλός) – сіль і ϕυτόν – рослина) – рослини, пристосовані до зростання на ґрунтах з високим вмістом легкорозчинних солей. Розрізняють 3 групи Г.: солянки (евгалофіти, або справжні Г.), криногалофіти, глікогалофіти. Найвище засолення витримують солянки з м’ясистими сукулент. стеблами й редуков. листям, які нагромаджують вологу в тканинах, мають значну концентрацію клітин. соку і високий осмотич. тиск (100–150 атм.). До них належать солонець європейський, содник морський тощо. Криногалофіти здатні виділяти солі через спец. залози (види кермеку й тамариксу, прибережниця тощо), вони вкриваються білястою соляною плівкою, що видаляється вітром чи опадами. Глікогалофітам притаманна малопроникна для солей коренева система, підвищена в’язкість клітин. соку (полин сантонійський тощо). Поширення Г. на тер. України пов’язане з сульфатно-хлорид. засоленням (узбережжя Чорного та Азов. морів) і сульфатно-содовим засоленням ґрунтів лівобереж. терас Дніпра, Сівер. Дінця та їхніх приток. Г. трапляються також на межиріччях Дністра і Пд. Бугу, на Донец. кряжі тощо.

В. С. Ткаченко

Стаття оновлена: 2006