Галуазит - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Галуазит

ГАЛУАЗИ́Т – мінерал класу силікатів. Названий на честь бельгій. геолога Ж. Галлуа. Ін. назви: глагерит, гідрогалуазит, гідрокаолін, індіаніт, ленциніт. Al4(OH8) [Si4O10] × 4H2O. Сингонія моноклінна. Колір білий з блакитним, зеленуватим і сіруватим відтінками, червоний, жовтий, бурий. Блиск матовий, на свіжому зломі восковий. Твердість 1–2. Щільність 2,0–2,2. Спайність відсутня. Злом раковистий. Форма виділення: ультрамікроскоп. трубчасті кристали, щільні землисті конкреції. Під паял. трубкою не плавиться. Частково розчинний у кислотах і лугах, повільно – у воді. Найбільші родовища Г. – в Алжирі, Венесуелі, Казахстані, Хакасії (РФ), Україні (Криворіжжя, Закарпаття). Г. – важлива складова частина керам. і вогнетрив. глин, деяких каталізаторів і наповнювачів.

А. Я. Радзивілл

Стаття оновлена: 2006