Красний Пінхас Абрамович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Красний Пінхас Абрамович

КРА́СНИЙ Пінхас Абрамович (1881, с. Сам­­городок Бердичів. пов. Київ. губ., нині Козятин. р-ну Вінн. обл. – 1939, Київ) – громадсько-політичний діяч. Після Лютн. революції 1917 був одним із кер. Євр. нар. партії, брав активну участь у створенні євр. шкіл. Товаришував із С. Петлюрою. Від квітня 1918 – чл. Малої ради УЦР; у лютому 1919 – листопаді 1920 – міністр із євр. справ у різних урядах Директорії УНР. Разом із ін. чл. уряду УНР видавав численні звернення із вимогами припинити погроми мирного євр. населення. У серпні 1919 у м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.) К. і Б. Мартос підписали відозву до євреїв із закликом захищати УНР спільно з українцями. 19 грудня 1919 за­­арешт., однак за відсутності доказів 11 січня 1920 справу проти нього припинено. Надалі вхо­­див до складу комісій із вироблення конституції УНР і підготовки Закону «Про тимчасове верховне правління та порядок законодавства в Українській На­­родній Республіці». Наприкінці 1920 емігрував, 1927 повернув­­ся до СРСР. У кн. «Трагедия украинского еврейства (к процесу Шварцбарда)» (Х., 1928) звинуватив Директорію УНР і особисто С. Петлюру в орг-ції євр. погромів. 28 лютого 1938 заарешт., 11 травня 1939 засудж. до 10-ти р. ув’язнення. Реабіліт. 1993.

В. П. Мацько

Стаття оновлена: 2014